Звяжіться з нами
044 209 23 52
067 233 50 58
Звяжіться з нами
044 209 23 52
067 233 50 58
АТ «Адвокатська фірма «ADVICE»
Адвокат Кулаков Віталій
Сьогодні багато політиків, експертів та простих людей часто говорять про люстрацію, про зміни, яких потребує правова система. Однак, перші кроки у цьому напрямку не можна назвати ефективними. Нагадаємо, що було змінено керівників в органах прокуратури, міліції, проведено вибори керівництва всіх судів.
Але практично в усіх органах правової системи залишилися працювати ті ж кадри, керівництво судових інстанцій практично не змінилося, а в систему прийшло багато представників попередньої «помаранчевої» влади. Невже це люстрація?
Мушу зауважити, що це не має нічого спільного з люстрацією. lustratio – очищення. Іншими словами, люстрація повинна проводитися не через зміну одних співробітників на інших, а через звільнення всіх, які себе скомпрометували, без будь-яких компромісів.
Хто б що не казав про люстрацію, які законопроекти не пропонував би, все має бути сконцентровано навколо ідеї – повне очищення чиновницького апарату шляхом звільнення «старої команди» та прихід нових досвідчених людей, які не розпещені ідеєю «збагачення та наживи». Я не хочу образити нікого з людей, які чесно працювали в державних органах, але вони мають зрозуміти, що якщо очищення, то повне, без компромісів та умов. Це звучить жорстко, але ми повинні це зробити, оскільки переробляти завжди важче і дорожче, ніж будувати заново.
Звичайно я розумію, що за кілька днів це зробити неможливо, оскільки процес оновлення пов'язаний не лише з кадровим потенціалом, а й із законотворчою роботою. Але з іншого боку процес оновлення правової системи не є чимось новим і незвичайним і достатньо вивчити досвід інших країн, щоб ухвалити вольові рішення та виконати волю народу – перезавантажити владу та її ставлення до своїх громадян. Наприклад, не треба далеко ходити, а варто подивитися на сусідню Грузію, яка була «поглинена» корупцією та злочинністю, на країну, у зміну якої ніхто не вірив. Звісно, Грузія, порівняно з Україною, має свої особливості і в політичному, і в економічному відношенні, проте основну ідею люстрації в Грузії варто взяти за основу.
Наприклад, у Грузії було звільнено практично всіх співробітників правоохоронних органів, особливо керівної ланки. На роботу до органів приймали досвідчених людей віком від 20 до 35 років, які мали бажання працювати та створювати нову правоохоронну систему. При цьому, дані співробітники отримали достатній мотиваційний пакет у вигляді соціального та матеріального забезпечення. Діяльність правоохоронної системи зробили прозорою, відкритою та доступною.
У Грузії було суттєво реформовано Державтоінспекцію, яка перетворилася на службу патрулів. Така патрульна служба виконує функції дорожньої поліції, а також вмить реагує на звернення громадян до служби екстреної допомоги, що допомагає громадянам відчувати захист. При цьому, автомобіль такої патрульної служби обладнаний спеціальними технічними засобами, які повинні бути завжди у справному стані. Якщо на маршрут виїхав автомобіль із несправностями співробітники екіпажу разом із відповідальними особами підлягають звільненню.
Згадайте, якщо хтось порушує громадський порядок у нас на вулиці, хуліганить тощо, чи завжди поруч даішник, що стоїть чи проїжджає, проявить ініціативу і захистить права людини? Питання риторичне, адже закон «Про міліцію» один для всіх працівників міліції – і для дільничних, і для слідчих, і для даішників…
На особливу увагу заслуговує процес реформування органів прокуратури. У нас усі звикли, що прокуратура здійснює нагляд за дотриманням законів усіма органами, підприємствами, установами, людьми тощо. Іншими словами, нинішня прокуратура є якимось спостерігачем за всіма процесами, що відбуваються в країні. Як не прикро, але таке спостереження чи нагляд не завжди здійснювалося на користь держави та громадян України, а скоріше використовувалося як метод впливу на людей з метою досягнення поставлених цілей. Тільки тому варто повністю розформувати органи прокуратури та створити на її базі новий формат прокуратури, яка виконуватиме властиву їй функцію підтримки звинувачення в суді. При цьому можна за прокуратурою залишити нагляд за дотриманням норм процесуального законодавства під час розслідування кримінальних правопорушень.
Реформуванню судової системи слід приділити особливу увагу. На жаль, але більшість представників цих органів дуже схильна до корупції та зміна керівників судів жодним чином не змінить ситуацію. Вважаю, що левова частка представників цієї професії мають поступитися місцем молодим колегам, які мають бажання працювати, мають відповідну освіту та моральне право вершити правосуддя. Потрібно визнати, що довіра людей до судової влади практично дорівнює нулю і її потрібно дуже швидко відновлювати.
Підсумовуючи, слід зазначити про ще одне важливе в люстрації – це запровадження жорстких заходів покарання тим, хто на новій посаді наважиться повернутися до старих схем роботи, захисту власних інтересів, ігнорування простих людей, корупції, кумівства і приховування. Впевнений, що для чиновників, які вчинили подібні діяння, має бути найсуворіше покарання з позбавленням права претендувати на соціальне та матеріальне пенсійне забезпечення. Крім цього, потрібно заборонити дітям та онукам такого корупціонера у майбутньому обіймати посади в органах державної влади.
Якщо нам дійсно вдасться реально оновити правову систему, привести її у відповідність до міжнародних стандартів, якщо нам вдасться звести до мінімуму рівень корупції, ми вже станемо європейцями і нам легше буде реформувати будь-яку галузь. Впевнений, що для досягнення цієї мети потрібна лише воля та жорстка бездоганна позиція керівників усіх рівнів, а не підписання різних угод з іншими країнами та спілками.
Крихітка-син до батька прийшов і запитав малюка:
Що таке добре? І Що таке погано?
Схоже на те, що Програма реформування країни готувалася Урядом у стислий термін, оскільки частина її положень не узгоджувалась з профільними міністерствами, експертами і, де-факто, є-протоколом намірів Уряду. Тим не менш, варто визнати - окремі тези є логічними і заслуговують на схвалення: зменшення кількості контролюючих органів, зниження розміру єдиного соціального внеску до 15%, мораторій на проведення перевірок малого та середнього бізнесу, скорочення державних структур та їх апарату, посилення відповідальності за виплату заробітної плати у конвертах тощо.
Про переваги, однак, говорити легко і приємно, але хто скаже про недоліки?
Реформуємо все, окрім самого себе? Логічно, якщо вважати себе непогрішним праведником. А тим часом народна мудрість цілком точно вказує на частину тіла риби, яка починає псуватися першою. Тому починати потрібно зі створення системи управління, яка працюватиме як годинниковий механізм за будь-якої влади, з високим рівнем професійного менеджменту, прозоро та підконтрольно.
Одним із перших кроків оздоровлення економіки має стати всебічне сприяння експорту, якщо ми втратили частину ринку північного сусіда. Зламати всі бар'єри, зведені не без допомоги тих, «хто дорівнює більше», створити режим найбільшого сприяння експортерам середньої руки, сприяти бізнесу у налагодженні нових партнерських відносин, виробництву товарів та послуг відповідно до норм та законів європейського ринку і не тільки. Валютний колапс сам собою не пройде і економіка не відновиться, якщо не зробити Україну новим «китайським дивом». Надія на іноземні інвестиції буде обґрунтована лише тоді, коли підприємцям розв'яжуть руки.
У програмі дуже скромне місце займає «децентралізація». Проста передача автошляхів, шкіл, лікарень, дошкільних закладів тощо на баланс сільрад не вирішить проблем безгосподарності навіть у разі передачі частини податків до місцевого бюджету разом із відповідальністю. Те саме завдання: як зробити ефективний і підконтрольний менеджмент на місцях, за рахунок чого збільшити розміри цього бюджету і як їм потім розпорядитися на користь населення? Очевидно, децентралізація обов'язково має поєднуватися з адміністративно-територіальною реформою.
Маючи намір скоротити кількість податків з 22 до 9, Уряд має намір ввести в дію нові збори, збільшити розмір існуючих тощо. Безумовно, бухгалтери зітхнуть з полегшенням, якщо замість 22 звітів їм доведеться складати лише 9, але якщо консолідована цифра зборів і податків зменшиться несуттєво, то яка ж це реформа та допомога бізнесу?
Держава бажає встановити тотальний контроль над витратами всіх платників податків. Українці, прозвітуйте до 01 жовтня 2015 р. про зароблені суми, у тому числі й у незаконний спосіб. Так, поки що без пояснення походження активів. Це вважатиметься «нульовою» декларацією, стартом у нових відносинах «громадянин-держава». Все б добре, якщо йдемо до Європи, але бентежить «забудькуватість» про юр. осіб, що зареєстровані за морями-океанами, в офшорних юрисдикціях, де їхні основні активи вже давно й утримуються. Таким чином це не для олігархії, а для нас з вами.
На цьому новації Уряду у прагненні поповнити бюджет не вичерпано. Після вищезгаданої реєстрації майна нам доведеться щорічно звітувати про свої доходи-витрати (нагадаємо, поки ця норма відсутня). Якщо витрати людини перевищать її доходи, то із цієї різниці необхідно буде заплатити 30% державі. Скажімо, заробили Ви $100,0 у травні по курсу 8.00, а у грудні обміняли за поточним курсом 16.00. Пасивний дохід становив 100%, а податок, відповідно, 240 грн. Справедливо, особливо з огляду на те, що купівельна спроможність на той час навряд чи піднялася?
Планується запровадити механізм, за якого всі покупки, які перевищуватимуть 10 мінімальних зарплат, мають бути задекларовані. Покупець надасть паспорт та ідентифікаційний код, а підприємство-продавець повідомить про продаж товару до податкового органу. Надалі після подання платником податків щорічної декларації буде здійснено зіставлення доходів та витрат.
Наскільки ця норма буде ефективною, чи відкриє перспективи для чорного ринку за готівку - покаже час, але практика показує, що будь-яка «хитрість» держави наштовхується на вигадливість народу. Важко уявити, що органам вистачить сил перевірити всіх, а якщо так, то податкова змушена буде застосувати метод вибірковості, а це знову корупція.
Непогано пам'ятати історію експериментів над народом.
Навіщо замахуватися на великі форми, якщо корупція виходить із кабінетів? Зубожливий народ, який дивним чином тягне на собі ще й тягар війни, очікує від влади дій на власному прикладі. Почніть із себе!
АТ «Адвокатська фірма «ADVICE»
Керуючий партнер, адвокат Кулаков Віталій
У зв'язку з неймовірним розвитком та популярністю мережі інтернет вже складно зустріти людину,
яка не знає що це таке. Сьогодні у інтернеті шукають роботу, продають товари, рекламують продукцію, тощо.
Практично роблять усе, що можна уявити. Інтернет фактично замінив живе спілкування, впровадивши соціальні
мережі, форуми, блоги, які мають величезну популярність. На створених ресурсах люди обмінюються думками,
висловлюють свою позицію, характеризують особистості, пишуть статті тощо. Однак, у деяких випадках
викладена інформація носить не тільки позитивний ефект, а й негативний – щодо людини або групи осіб.
Йдеться про ситуацію, коли в інтернеті поширюється інформація, яка не відповідає дійсності та є неправдивою.
Якщо подібний випадок стався на телеефірі або в друкованих засобах масової інформації, то тут легше знайти
винуватця – тут видно автора тексту, як мінімум. Але що робити, якщо така інформація поширена в інтернеті
або ще гірше – автор тексту не відомий? У цій статті ми спробуємо з цим розібратися.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) фізична особа, особисті немайнові права якої порушені внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
При цьому, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності чи викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких взагалі не було або які були, але відомості про них не відповідають дійсності.
Крім того, законодавець уточнює, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною,
якщо особа, яка розповсюдила таку інформацію, не доведе протилежну.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦК України, фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатись у її достовірності.
Захищаючи свої права особа, щодо якої поширена недостовірна інформація, має довести факт того, що таке поширення інформації ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію.
Якщо говорити про поширення негативної інформації в Інтернеті, то відповідачем у цій справі є автор
відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту/порталу. При цьому, саме позивач (людина, яка
захищає своє чесне ім'я) зобов'язаний знайти та встановити дані цих осіб, оскільки ця інформація має бути
відображена у позовній заяві (ст. 119 ЦК України).
Якщо ж автор поширеної інформації невідомий, або його місце проживання/знаходження встановити
не вдається, якщо інформація має анонімний характер і доступ на сайт є вільним, то відповідальним відповідачем
у такій справі буде сам власник веб-сайту, на якому розміщувався інформаційний матеріал, оскільки саме цей
власник ресурсу створив технологічну можливість та умови поширення недостовірної інформації.
Таку правову позицію сьогодні підтримують судові органи, розглядаючи подібні справи. Проте, кожна
ситуація має власний підтекст, свою структуру, особливості, у кожному окремому випадку необхідно обрати
свою тактику захисту, щоб гарантовано захистити порушене право. Все можливо, важливо тільки знати, що робити.
Керуючий партнер
Адвокат Кулаков Віталій
АТ «Адвокатська фірма «ADVICE»
В даний час дуже часто порушуються питання, пов'язані з податком на додану вартість. Одних цікавить порядок відшкодування ПДВ, інших порядок проведення зустрічних перевірок, коригування декларацій тощо. У цій статті йтиметься про те, хто ж може підписувати податкову накладну, щоб у подальшому податковий орган не вказав на порушення закону.
Отже, усі платники ПДВ знають, що однією з підстав для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, яка має відповідати законодавчим вимогам. Основні вимоги до цього первинного фінансового документа затверджено Наказом Міністерства доходів та зборів України № 10 від 14.01.2014 р., яким змінено форму податкової накладної та порядок її оформлення.
У пункті 18 вищезазначеного Наказу визначено, що всі екземпляри податкової накладної мають бути підписані уповноваженою особою. Окрім цього, норма ст. 201 Податкового кодексу України зазначає, що платник ПДВ зобов'язаний надати покупцю підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Хто ж відноситься до такої уповноваженої особи? Звісно, що це керівник підприємства чи головний бухгалтер, які виконують цю функцію відповідно до нормативних документів та внутрішніх положень компанії. Але як бути, якщо йдеться про маленькі компанії та фізичних осіб-підприємців, які користуються послугами бухгалтерського аутсорсингу? Іншими словами, чи можуть підписувати документи особи, які не належать до керівного складу компанії?
На практиці подібні питання, а також питання організаційного плану вирішувалися шляхом видачі та нотаріального посвідчення довіреності уповноваженій особі, яка діяла від імені довірителя. У деяких випадках такий спосіб вирішення питання мав успіх, а в деяких податкові органи мали претензії до підприємців.
Крапку в цьому питанні поставило Міністерство доходів та зборів України, яке на своєму сайті розмістило лист № 2259/н/99-99-17-02-02-14 від 11.04.2014 р. У цьому документі йдеться про те, що фізична особа, яка має нотаріально засвідчену довіреність на представлення інтересів платника податків в органах податкової служби та здійснення певних правочинів, є уповноваженою особою фізичної особи-підприємця і може підписувати податкові накладні.
Це роз'яснення фактично дало можливість підприємцям без вагань оптимізувати свою діяльність шляхом залучення до співробітництва компаній, які здійснюють бухгалтерське обслуговування у формі аутсорсингу. Відтепер аутсорсери зможуть повною мірою виконувати свої функції з надання послуг підприємцям, підписуючи ті чи інші документи фінансово-бухгалтерського характеру. Головне, щоб у виданій та нотаріально засвідченій довіреності були чітко передбачені повноваження особи на вчинення тих чи інших дій від імені та на користь підприємця, як її уповноваженої особи.
Керуючий партнер
Адвокат Кулаков Віталій
АТ «Адвокатська фірма «ADVICE»
Контракт ІТ компанії з іноземним клієнтом: правила та тонкощі складання
Контракт – це основа діяльності та отримання прибутку будь-якої компанії, особливо ІТ сектору. Всі починають з малого, але всі мріють про величезні за масштабом та вартістю контракти. Враховуючи, що контракт – це документ, від якого залежить подальша співпраця з клієнтом та по суті отримання доходу, його правильне складання та формулювання є запорукою успіху. В контракті передбачаються основні права та обов’язки всіх сторін, започатковується механізм дій в тій чи іншій ситуації, встановлюються штрафні санкції за порушення договірних зобов’язань тощо.
Що потрібно знати для укладання надійного ЗЕД-контракту аби не схибити?
Аутстаффінг – затребувана послуга, але її належне правове регулювання в нашій країні відсутнє, тому його регулювання в бізнес-середовищі встановлюється завдяки звичаям. Однією з ключових ознак аутстаффінгу є тимчасова передача розробника в розпорядження фактично замовника. Іншими словами, виконавець послуг – ІТ компанія, надає всі інструменти для свого працівника, який фактично працює на Клієнта та саме йому підпорядковується в проекті. Зазвичай, Клієнт-замовник фактично оплачує за години перебування представника ІТ компанії в його розпорядженні, коли той працює над певною частиною проекту. Тобто, основна відповідальність за реалізацію проекту залишається за Замовником, оскільки в даному випадку представник ІТ компанії (виконавця) виконує лише частину роботи по технічному завданню Замовника.
Якщо мова йде про розробку ІТ продукту в комплексі із завершенням та тестуванням продукту, то це вже можна визначити як договір підряду, де ІТ-компанія вже буде відповідати за результат комплексної роботи та самостійно визначати безпосередніх виконавців. Таким чином, оплата за надані ІТ-послуги буде визначатись або поетапно, або по завершенню проекту, на відміну від аутстаффінгу, де оплата погодинно або за певний період роботи.
Таким чином, незалежно, яку назву буде мати договір, завжди потрібно виходити з його суті, адже там буде визначено конкретний предмет і, як наслідок, відповідні правовстановлюючі норми, а також фінансові та податкові зобов’язання.
2. Потрібно чітко визначити ціну договору, порядок та строки оплати послуг/робіт.
Тут мова йде про те, хто та коли виставляє рахунок, підстава оплати (рахунок чи акт виконаних робіт), платіжна система, яка буде використовуватись для оплат, курс валют, врахування податків, комісій, оплата додаткових послуг тощо.
Якщо проект є великим, а завдання будуть різними, ми радимо оформлювати кожне конкретне завдання шляхом укладання додаткових угод, де передбачати специфіку та особливості кожного окремого завдання, деталізувати його для уникнення непорозумінь в майбутньому, а сам договір залишиться фундаментальною базою домовленостей.
3. Враховуючи, що, зазвичай, міжнародний договір укладається мінімум двома мовами (англійська та українська, наприклад), варто визначити, яка мова є пріоритетною у застосуванні, якщо виникне різне тлумачення тієї чи іншої норми.
Розуміючи, що в кожній ІТ-компанії є свої менеджери, які фактично стоять на початку укладання контракту, деталізують всі тонкощі проекту, все ж таки не варто ігнорувати знання професійних юристів, оскільки всі домовленості мають бути оформлено юридично, відповідно до встановлених норм законодавства тієї чи іншої країни, про які менеджер може не знати.
4. Важливо передбачити відповідальність сторін за порушення умов договору.
Мова йде звичайно і про порядок оплати, і про порядок надання послуг/виконання робіт, але не тільки. ІТ-продукт – це фактично завжди предмет інтелектуальної власності, який виникає наприкінці. Тому важливо передбачити, що всі права залишаються у Замовника або навпаки – залишається у ІТ-компанії. Крім того, працюючи над проектом обидві компанії мають доступ то тієї чи іншої конфіденціальної інформації, тому потрібна відповідальність за її нерозголошення і т.п. Критично важливим є необхідність передбачити в контракті неможливість так званого переманювання працівника ІТ-компанії, неможливість його роботи поза волею працедавця: це штрафи як для працівника ІТ-компанії (в особистому з ним контракті), так і відповідальність замовника. При цьому, розмір відповідальності має бути таким, щоб порушнику не вигідно було порушувати умови, а сам штраф перевищував суму доходу при порушенні умов договору.
Важливо, що обмеження щодо недопущення так званого переманювання, «крадіжки» клієнта, нерозголошення комерційної та конфіденційної інформації, мають діяти не тільки в період дії договору, а й певний період після його закінчення, наприклад, ще 5 чи 10 років.
5. Контракт має мати чітко визначений момент, коли новостворений продукт – об’єкт права інтелектуальної власності переходить у власність Замовника, адже іноді продукт поділений на частки і за окремі частини проводяться оплати. При цьому, ІТ-компанії важливо отримати оплату, тому нерідко ІТ-компанії передають право власності або за підписаним актом, або з моменту отримання оплати. В цьому випадку Замовник також має бути застрахований, що продукт готовий до використання та відповідає його очікуванням. Для цього варто передбачити можливість доопрацювання продукту з боку ІТ-компанії аби продукт мав завершений вигляд.
Іншими словами в контракті варто передбачити момент передачі, закінчення виконання робіт, а також фіксувати чітко момент, з якого виникає обов’язок розрахунку. Враховуючи, що специфіка кожного предмету договору різна, цьому варто приділяти особливу увагу, інакше – це шлях до суду та спору.
6. Дострокове розірвання договору та його припинення.
Не менш важливий момент в даній темі статті, адже ІТ-компанія можливо. здійснила певні капіталовкладення для реалізації проекту, а замовник достроково розриває договір, що призведе до збитків компанії, відтоку кадрів тощо. Тому в контракті потрібно чітко передбачити, в яких випадках договір може бути достроково припинений, яка процедура припинення (повідомлення), яка вартість компенсації іншій стороні за дострокове розірвання договору, порядок передачі частково готового продукту, можливість його використання, реєстрації як об’єкту авторського права тощо.
7. Особливу увагу потрібно приділити юрисдикції та порядку вирішення спору в разі його виникнення. Іншими словами – визначити, в якому суді буде розглядатись спір: по місцю розташування ІТ-компанії чи замовника, а може взагалі на нейтральній території в арбітражі.
Звичайно, в даній статті ми не намагались розкрити абсолютно всі аспекти контракту ІТ-компанії, оскільки кожен договір є індивідуальним. В цій статті ми намагались звернути увагу на те, що сам договір має бути грамотним, правильним та максимально безпечним з юридичної точки зору. Саме для цього ми працюємо з нашими клієнтами, аби в їх діяльності був правовий спокій та стабільність.
Адвокатська фірма «ADVICE»
Адвокат, к.ю.н. Кулаков Віталій
Звяжіться з нами
044 209 23 52