Звяжіться з нами
044 209 23 52
067 233 50 58
Звяжіться з нами
044 209 23 52
067 233 50 58
Останнім часом кількість порушених справ за фактом ухилення від сплати податків (стаття 212 КК України) стрімко зростає. Чи це наші платники податків стали частіше ухилятися від сплати податків, чи наша податкова міліція стала краще працювати? Думаю, що причин багато, але одна з основних - це суперечливість законодавчих норм.
Візьмемо, наприклад, ситуацію, коли податкова інспекція проводить позапланову/планову перевірку, за результатами якої складає Акт і надалі виносить повідомлення-рішення. Природно, платник податків, який не згоден з висновками податкового органу, вдається до процедури адміністративного та/або судового оскарження. Відомо, що ця дія займає достатню кількість часу.
Кожен із нас так чи інакше мав справу з бюрократичною системою нашої держави, з чиновницькими кабінетами та клерками стосовно отримання відповідних пільг, дотацій тощо з боку держави. Починаючи від батьків, які отримують допомогу у зв'язку з народженням дитини, закінчуючи оформленням пенсії непрацездатною категорією громадян.
Різноманітних нормативно-правових актів, тих, що втратили чинність, призупинених положень відомчих актів існує дуже багато. На фоні такої правової політики держави пересічному громадянину, який все своє життя працював на державу і не мав можливості отримати юридичні знання, важко розібратися у сьогоднішньому законодавчому колапсі.
Багато хто знає, що ведення бізнесу в нашій країні пов'язане з низкою труднощів, у тому числі пов'язаних із взаємовідносинами з податковими, правоохоронними, прокурорськими органами. Непоодинокі випадки, коли під час проведення перевірок працівники проводять вилучення документів та інших предметів на підприємстві, при цьому забираючи з собою все, що вони вважають за потрібне. Ось у черговій статті ми спробуємо розібратися про правомірність дій правоохоронних органів під час проведення такої слідчої дії, як виїмка.
У статті 178 Кримінально-процесуального кодексу України викладено підстави щодо виїмки. Так, виїмка документів проводиться лише у випадках, коли є точні дані, що предмети чи документи, які мають значення для справи, перебувають у певної особи чи певному місці. Вилучення проводиться виключно на підставі мотивованої постанови слідчого.
Здавалося б все зрозуміло, але давайте розкладемо все по поличках.
Перше. Вилучення документів – це слідча дія, яка може бути проведена виключно за наявності порушеної кримінальної справи. Тому листи правоохоронних органів із вимогами надати останнім документи без вказівки на наявність кримінальної справи є протиправними.
Друге. Слідчий повинен мати точні дані про предмети та документи, що підлягають виїмці. Тому вимоги органів надати «всі документи», «останні документи», «що стосуються того чи іншого», «за період…» та з іншими подібними формулюваннями також є такими, що не відповідають закону. При виїмці має бути конкретно зазначена назва документа (його номер, дата) або предмета (з чіткими ознаками), а також конкретна особа або місце (його адреса, місцезнаходження), де знаходяться документи або предмети. Якщо не буде зазначена дана інформація, то слідчу дію можна вважати обшуком. Але для обшуку потрібні інші підстави і потрібне дотримання іншого порядку.
Третє. Предмети та документи, що підлягають виїмці, повинні мати значення для справи. Таким чином, слідчий повинен зазначити, яке відношення до справи мають ті чи інші документи чи предмети, що підлягають вилученню. Це досить важливе зауваження, оскільки останнім часом почастішали випадки, коли вилучаються під час виїмки всі документи, у тому числі й ті, які абсолютно не мають жодного значення для справи, жодним чином не вплинуть на встановлення об'єктивної істини. Наприклад, проводиться перевірка за конкретними контрагентами підприємства за певний період, а вилучаються документи за іншими компаніями, за інший період діяльності.
Четверте. Вилучення документів проводиться виключно на підставі постанови слідчого, у провадженні якого знаходиться справа. Інші листи, наприклад, оперативних підрозділів тощо, не повинні братися до уваги.
Особливу увагу викликає виїмка із житла чи іншого володіння особи оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів. Ця слідча дія проводиться виключно за мотивованою ухвалою суду.
Ключовим моментом є саме вмотивована постанова. На жаль, останнім часом спостерігається проблема з таким мотивуванням у суду. Непоодинокі випадки, коли судді розглядають подання слідчих на формальному рівні без детального вивчення матеріалів справи. Бувають випадки, коли кримінальна справа складається з десятків томів, а слідчий приносить подання лише на одній сторінці і суд задовольняє його, не вивчивши підстав для проведення слідчої дії і, найголовніше, не переконавшись у тому, а чи не будуть порушені права особи, чи відповідає подання вимогам закону тощо. Складність викликає те, що якщо постанову слідчого хоч можна оскаржити до прокуратури або суду (для розгляду на стадії попереднього засідання), то постанови судді неможливо оскаржити, оскільки в законі така дія не передбачена. Аналізуючи таке положення вважаю, що законодавець запровадив таке обмеження лише для того, щоб суд, як остання інстанція, точно за законом приймав відповідальне рішення про обмеження прав людини або юридичної особи. Шкода, що така остання інстанція або через свою завантаженість, або через формальність, або через небажання ігнорує такі дії, як перевірка дій слідчого на предмет відповідності їх закону при задоволенні уявлень. Якщо у нас такий порядок розгляду уявлень слідчого, давайте тоді спростимо кримінальний процес, нехай усе вирішують слідчі без суду. Тоді й час слідчого економиться і буде хоч найменший шанс на оскарження незаконних дій.
Це, звичайно, не єдина проблема кримінального процесу, але одна з важливих. Висновок один, необхідний у новому кримінально-процесуальному кодексі України, який готується до прийняття, в обов'язковому порядку передбачити оскарження незаконних дій.
АО «Advice»
Адвокат Кулаков Віталій
Ділова репутація є одним з важливих елементів ефективного функціонування та ведення підприємницької діяльності, оскільки саме вона значною мірою пов’язана з попитом на відповідні товари, послуги тощо.
Позитивна ділова репутація робить компанію більш привабливою для клієнтів, партнерів, інвесторів, дозволяє збільшувати дохід, підсилює позиції компанії при виході на нові ринки і т.п.
Можна багато говорити про нашу владу… Виконавча влада діє за своїми внутрішніми законами, які встановлює головний її координатор; судова влада – підпорядковується «порадам» і вже потім звертає увагу на Закон; законодавча – напевно взагалі має бути перейменована – «для своїх, у потрібний час - давальняяя!».
Найстрашніше, що це наша біда, яку ми з вами і зробили… Звісно, хтось може говорити, що це Америка у всьому винна, хтось каже, що це Західна наволочка… Але давайте зізнаємось, що це саме ми вибираємо… Це ми не бачимо…Це ми захищаємо…Це ми агітуємо…Це ми продаємось…
Ми самі зробили це суспільство. Як казав один філософ, кожен громадянин живе в тому суспільстві, на яке він заслуговує.
Було багато помилок, було багато довіри, було багато слів... Може вистачить цих безглуздих висловів! Потрібно діяти та піднімати на ноги найважливіші інститути суспільства.
Я хотів би зупинитися на інституті адвокатури. Хто такий сьогодні адвокат? Це така ж безправна людина, як і кожна з нас... Але ж вона покликана захищати наші Законні інтереси... Як?
На жаль, на це питання могла відповісти Верховна Рада лише 1992 року, коли ухвалила закон «Про адвокатуру». На превеликий жаль, тільки в 1992 році, бо більшого він не зміг зробити... Я говорю про права адвоката... Ці права так і залишилися «уявними» нормами, які всі ігнорують. А як же інакше? У нас у державі прийняте правило – «що не заборонено законом, то дозволено». Отак і щодо адвокатів, щоб адвокат не просив, можна його «ВІДФУТБОЛИТИ», бо за ЦЕ нічого не буде…А немає відповідальності за відмову адвокату у наданні інформації. Скажіть мені, а навіщо адвокат має право вимагати інформацію для захисту інтересів людини? А навіщо це передбачено Законом? Щоб шанувати адвоката? Дякую…Але кожне право, повинно тягнути за собою відповідальність або обов'язок іншої сторони…. Шкода, що наша держава думає по-іншому і не визначає відповідальності… Адже адвокат покликаний захищати членів суспільства, тобто громадян, які є маленькими складовими самої держави. Тож може розпочати зі СПРАВЖНЬОГО захисту цих дрібних складових, щоб потім держава складалася з великих захищених слоїв населення, які зможуть сформувати необхідну людям владу?
В Америці та інших західних країнах адвокат має високий суспільний статус, який дозволяє йому точно виконувати покладені на цей інститут функції. У розвинених країнах адвокат – це як кваліфікований лікар, якому довіряють, це як машиніст, що веде поїзд у потрібному напрямку, це як ніс корабля, який пробиває всі перешкоди…
Напевно для того, щоб наблизитися до європейських стандартів, в першу чергу, потрібно РЕАЛЬНО узаконити статус адвоката… за професійні дії.
Скажіть мені, пліз, громадяни законотворці, чому ви й досі дозволяєте брати участь у судових засіданнях, на рівні з адвокатами, простим юристам? Невже ці категорії можуть бути на одному рівні? Якщо так, то давайте передбачимо для них певний обсяг відповідальності за неналежне виконання своїх обов'язків… Так, у них законодавчо і обов'язків немає… Скажіть, як таке може бути? Якщо адвокат порушить закон, його позбавляють права на заняття адвокатською діяльністю, а якщо юрист, то нічого… так і буде. Може це і є один з епізодів «безвідповідальності», який потрібно виключити з нашого суспільства.
Я впевнений, що в нашій державі є велика команда чесних і справедливих адвокатів, які з гордістю готові допомагати нашим простим громадянам у вирішенні їхніх побутових та інших проблем. Сьогодні адвокат змушений використовувати свої особисті зв'язки для того, щоб повною мірою захистити наших громадян, для чого докладає левову частку зусиль. А хіба це не первісне завдання держави? А хіба це не є основою конституційних положень? Чому це потрібно лише адвокату? Відповідь проста - адвокат, це той інститут, який ще не повністю втратив свій зміст і своє призначення. Але якщо ми й далі почнемо ним нехтувати, то є шанс втратити і цей інститут, який так необхідний для благополуччя нашого суспільства.
Хотілося б побажати нашим співгромадянам-законотворцям скоріше «реально» узаконити права адвокатів, аби вони могли реально захищати права та інтереси наших громадян. Якщо держава не в змозі захистити своїх громадян, нехай частково делегує свої функції такому інституту, як адвокатура. Я думаю, що якщо в нас почнуть діяти закони, які повернуть добрий статус адвоката, люди здобудуть віру, захист та впевненість, а це запорука успіху порядного та законослухняного суспільства
Звяжіться з нами
044 209 23 52