МАСКИ-ШОУ СТОП 2

…

Саме так охрестили парламентарії підписаний 1 жовтня 2018 року закон № 8490. Даний нормативний акт вносить зміни до чинного Кримінального процесуального кодексу України щодо надання іншій особі або її представнику, права або законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, заявляти клопотання слідчому та/ прокурору про закриття кримінального провадження. У разі відмови ініціатор клопотання може звернутися до слідчого судді та апеляційної інстанції. Однак, така дія буде можливою, якщо існує нескасована постанова слідчого (прокурора) про закриття кримінального провадження. З одного боку – чудове нововведення, проте з боку практики скажу, що це скоріше забуте старе. У редакції попереднього КПК була аналогічна норма, яку нам у минулому довелося застосувати в одній із кримінальних справ. Так, прокурором було направлено справу до суду і надалі призначено судове засідання. При цьому у нашому розпорядженні була постанова про закриття кримінальної справи за тими самими фактами, які були предметом кримінального провадження. І ось ми вирішили застосувати цей козир та заявили суду клопотання про закриття справи у зв'язку з чинною постановою про закриття кримінальної справи. У цей момент прокурор попросив перерву і після її закінчення приніс до суду ухвалу про відміну постанови про закриття кримінального провадження. Всі!!!

Цей приклад показує практичну неспроможність нової «старої» норми. Для її реалізації необхідно внести відповідальність прокуратури за прийняття так званих постанов заднім числом, а саме не застосовувати жодну ухвалу, яка внесена до Реєстру після подання відповідного клопотання.

З іншого боку уявимо ситуацію. Один орган розслідує одну й ту саму подію і робить це формально, приймаючи надалі постанову про закриття кримінального провадження. Інший орган більш детально розслідує ці події та фактично доводить наявність складу кримінального правопорушення та провину людини. При цьому обидва органи не знають про існування розслідування у різних підрозділах. І ось апогей! Довівши фактично провину злочинців, слідчий має закрити справу, бо існує вже ухвала про закриття провадження за таким фактом. Справедливо? Напевно ні. Для більшої справедливості потрібно внести зміни до кодексу з метою недопущення розслідування одного й того самого факту (події) кількома підрозділами чи відомствами. Це допоможе реалізувати вищевказані нововведення та сприятливо позначиться на представниках бізнесу, які іноді по кілька разів викликаються кількома слідчими з різних відомств за одним і тим самим фактом у рамках різних розслідувань.

Повертаючись до нового нормативного акту слід зазначити, що загалом закон має спростити ще й притягнення до відповідальності слідчого, прокурора, правоохоронця, які ухвалили незаконні рішення під час розслідування кримінального провадження та які у подальшому скасовані судом. Іншими словами – за неправомірне переслідування бізнесу винні нестимуть персональну відповідальність, у тому числі й матеріальну. Чи так це?

Остаточна редакція підписаного Президентом закону суттєво відрізняється від первісної редакції законопроекту.

Так, законопроектом передбачалося доповнити КПК України нормою, згідно з якою у разі винесення слідчим суддею за результатами розгляду скарги ухвали про скасування рішення слідчого/прокурора, скасування повідомлення про підозру або зобов'язання припинити дію, така ухвала має бути направлена керівнику органу, посадовою особою якого є слідчий /прокурор, для організації проведення щодо нього службового розслідування та вирішення питання про притягнення до відповідальності.

У свою чергу, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянину незаконними діями органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, планувалося доповнити таким випадком виникнення права особи на відшкодування шкоди, як винесення судового рішення, яким задоволено його. скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого/прокурора (у порядку КПК).

І, нарешті, змінами до Цивільного кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, а також до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянину незаконними діями органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» передбачалася можливість держави у у разі відшкодування ним за рахунок коштів держбюджету шкоди, заподіяної працівниками правоохоронних органів, стягувати з них таку шкоду у порядку регресу у разі встановлення у їх діях складу кримінального правопорушення або за наявності у їх діях складу дисциплінарного проступку.

На жаль, виходячи з тексту прийнятого закону, стаття 130 КПК України додаткова 

на норму щодо права держави на заяву до правоохоронців регресної вимоги про відшкодування виплаченої за рахунок коштів держбюджету шкоди у разі встановлення у їх діях обвинувальним вироком складу кримінального правопорушення або складу дисциплінарного проступку. З урахуванням наших реалій, напевно, довго доведеться чекати і такого вироку та такого відшкодування… Питання, чи працюватиме норма?

Загалом, сам факт того, що законодавець намагається отримати симпатії бізнесу – заслуговує на повагу. Однак, прийняття подібних законів у частині їх змісту, викликає побоювання, оскільки багато хто чекав на активні дії щодо захисту бізнесу та стимулювання роботи правоохоронців не на «свою кишеню», а на інтереси держави та її громадян. Вийшло так, що зазначені зміни в КПК не є реальним механізмом захисту бізнесу від протиправних дій правоохоронців, а лише розширюють випадки реалізації державою права на зворотну вимогу до особи, яка завдала такої шкоди. Здавалося б, маленький позитивний момент є, але… А де такий механізм залучення? Чи не стане слідчий заручником прокуратури та керівництва, яке триматиме всіх на «гачку»? А чи не вб'ємо ми й так майже «померле» бажання слідчих щось робити та шукати реальних злочинців?

Очевидно, що на сьогодні залишається актуальною необхідність додаткового законодавчого вдосконалення механізму притягнення до відповідальності правоохоронців за їх незаконні дії та отримання відповідної компенсації. Наші громадяни самі зможуть захистити свої права, їм тільки потрібно дати реальні можливості: об'єктивні та справді незалежні суди, реальне дотримання принципу рівності та змагальності сторін, невідворотність покарання за зловживання, непрофесіоналізм та порушення закону.

Саме ці ключові моменти можуть вирішити проблему захисту бізнесу від надуваги з боку правоохоронців.

Детальніше про нас www.advice.ua

АТ «Адвокатська фірма «ADVICE»

Керуючий партнер, адвокат

Віталій Кулаков

• Предыдущее: РОЗКОЛ АБО ВИМУШЕНЕ РОЗДІЛЕННЯ
• Следующее: НОВІ ПРАВИЛА ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АБО БЕЗВІЗ ДЛЯ КАПІТАЛУ