Звяжіться з нами
044 209 23 52
067 233 50 58
Звяжіться з нами
044 209 23 52
067 233 50 58
Усі ми пам'ятаємо, як ще кілька років тому практично всі громадяни нашої країни стрімко «штурмували» банківські установи з метою взяти «вигідний» кредит чи то на квартиру, чи то на автомобіль, чи інше майно.
І все б добре, але кредитні кошти необхідно повертати... І ось тут, з урахуванням фінансово-економічної ситуації, що склалася в Україні, багато громадян зіткнулися з проблемою повернення заборгованості. Неабияку роль у цьому відіграв і курс долара щодо гривні, який продовжує бити рекорди. Усі ці чинники лише збільшують заборгованість наших співгромадян перед банками, тож проблема вийшла на найвищий рівень.
Так, зовсім недавно Верховна Рада України вирішила ухвалити черговий закон, який зміг би врегулювати особливості погашення заборгованості в іноземній валюті, порядок конвертації кредитів у гривню тощо. Розуміючи, що для розробки такого законопроекту знадобиться час, наш законодавчий орган уже вирішив зробити «подарунок» нашим співвітчизникам і запровадив мораторій на примусове відчуження нерухомого майна боржників за договорами споживчого кредиту в іноземній валюті.
Багато хто сприйняв цей закон як порятунок, інші – як можливість взагалі не платити за кредитами, третина чекають від банків якихось «підлостей».
Метою цієї статті є роз'яснення нашим громадянам основних положень мораторію, визначити на кого та на яке майно він поширюється.
Отже, мораторій поширюється на стягнення житлової нерухомості, яка використовується як постійне проживання або є об'єктом незавершеного будівництва (за умови, що у боржника немає у власності іншої житлової нерухомості). Загальна площа такої нерухомості не повинна перевищувати 250 кв. – для житлового будинку, та 140 кв.м. – для квартир.
При цьому, мораторій поширюється виключно на житлову нерухомість (заборона на нежитлову нерухомість – офіси, склади тощо ніхто не вводив). До того ж, дія мораторію може поширюватися лише на громадян України та лише за споживчими кредитами, наданими банками і, що дуже важливо, лише у валюті.
Законодавець чітко дав зрозуміти, що не дотримання хоч одного з положень веде до того, що мораторій на стягнення майна не діятиме.
Це говорить про те, що розраховувати на підтримку держави у вигляді дії мораторію не зможуть: іноземці; юридичні особи; позичальники, які передали в заставу нерухомість, що не належить до житлової або площа якої більша за встановлену.
За оцінками експертів, введений мораторій поширюватиметься приблизно лише на ¼ частину всіх валютних кредитів.
Однак ті, хто підпадає під дію мораторію можуть розраховувати на закриття чи призупинення всіх судових спорів, а також виконавчих проваджень щодо звернення стягнення на нерухоме майно у порядку, встановленому законом.
Водночас, хочемо звернути увагу боржників на те, що мораторій має тимчасовий характер, не позбавляє банк можливості нараховувати неустойку (пеню, штраф). Крім цього, мораторій не є списанням боргу, тож кредитні кошти рано чи пізно треба буде повертати.
Підсумовуючи, хочемо сказати, що загалом для людей, які підпадають під дію мораторію, запроваджена заборона на стягнення нерухомості – це порятунок та надія на позитивне вирішення конфліктної ситуації з банками.
АТ «Адвокатська фірма «ADVICE»
Адвокат, керуючий партнер Кулаков Віталій
У квітні поточного року урядом України прийнято постанову, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок).
Отже, хто здійснює контроль? Контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється інспекторами Державної служби України з питань праці (далі - Держпраці), її територіальних підрозділів, виконавчих органів міськрад, селищних і сільських рад, рад об'єднаних територіальних громад. Так, дійсно, тепер і місцеві органи виконавчої влади стежитимуть за дотриманням трудового законодавства. Єдине, про що потрібно знати бізнесу та пам'ятати місцевим виконавчим органам, то це те, що такі перевірки можуть бути виключно з питань своєчасної та в повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних гарантій в оплаті праці та оформлення трудових відносин.
З метою недопущення зловживань місцевими органами, Держпраці зобов'язане буде не тільки видавати посвідчення, а й вести реєстр усіх посвідчень інспекторів праці, тож будь-яка людина зможе перевірити наявність повноважень інспектора на проведення перевірок. Для видачі посвідчення голова міської, селищної чи сільської рад надсилає відповідний лист до Держпраці, додаючи картку обліку даних інспектора праці.
Підставою для проведення перевірок може стати: інформація профспілок про порушення прав працівників; інформація від Державної фіскальної служби (невідповідність кількості працівників обсягам виробництва, факти порушень, виявлених під час перевірок податкового законодавства, заборгованість з ЄСВ тощо); інформація від органів ПФУ (у зв'язку з виявленням факту виплати зарплати меншої, ніж мінімальна, відсутність повідомлення про прийняття на роботу, виконання робіт за цивільно-правовими договорами понад рік, непроведення протягом року індексації зарплати, а також непроведення індексації зарплати за рік); інформація від органів ПФУ (у зв'язку з виявленням фактів виплати зарплати меншої, ніж мінімальна, відсутність повідомлення про прийняття на роботу, виконання робіт за цивільно-правовими договорами більше року, не проведення індексації зарплати). Виходячи з вищесказаного, ризик проведення перевірок досить великий, а кількість інспекторів планується збільшити вдвічі, тому підприємства повинні знати всі критерії ризиків, щоб уникнути проведення перевірок.
Залучення співробітників правоохоронних органів можливе виключно за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці для інспектора з праці.
У кожному окремому випадку підприємство повинно переконатися в законності перевірки, наявності підстав для проведення перевірки (пункт 14 Порядку), наявності всіх належно оформлених документів (посвідчення, направлення, наказ), оскільки в іншому випадку підприємство може на законних підставах не допустити інспектора до проведення перевірки. Якщо перевірка вже розпочалася підприємство повинно слідкувати за дотриманням процедури проведення перевірки, так би мовити, збирати контрдокази, які можна буде використати в суді для оскарження виявлених правопорушень.
АО «Адвокатська фірма »ADVICE»
Керуючий партнер, адвокат Кулаков Віталій
Новина про підвищення мінімальної заробітної плати була однією з найпоширеніших серед інших. Хтось радів цій новині, хтось висловлював невдоволення, проте ця подія вже відбулася і має всіма дотримуватися. Саме цей меседж був надісланий усім роботодавцям та оновленій Державній службі України з питань праці (далі - Держпраці). Влада чітко заявила про свою боротьбу з недостовірним декларуванням зарплати та оплатами в конвертах, а також жорсткі заходи до порушників трудового законодавства. Іншими словами, у житті бізнесу з'явився ще один «контролер», який може не завжди позитивно впливати на життя підприємця. У таких умовах важливо для бізнесу мати чіткий алгоритм захисту, якщо контролер перевищує повноваження і поводиться неналежним чином, а також повністю володіти інформацією про повноваження контролюючого органу і свої права, про що і піде мова в серії статей.
Отже, кого ж все-таки боятися - ДФС чи Держпраці? Для відповіді на це запитання актуальним буде посилання на лист ДФС № 2932/6/99-99-13-02-03-15 від 14.02.2017 р., в якому фіскальний орган вказує на те, що перевірка трудових відносин не перебуває в їхньому правовому полі, а належить до компетенції Мінсоцполітики та Державної служби України з питань праці.
Так, інспектори з питань праці мають право без попереднього повідомлення, у будь-який робочий час проводити перевірку службових, виробничих та адміністративних приміщень і об'єктів фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю. Звучить страхітливо, особливо після того, як було офіційно озвучено факт першого накладення штрафу на підприємця в розмірі 320000 грн.
Звісно, є чого боятися, однак, для забезпечення своєї безпеки важливо чітко знати свої права та права інспекторів, розклавши все по поличках, після чого не все здасться страшним.
Отже, ми маємо знати, що перевірки можуть бути плановими та позаплановими. Планові перевірки проводяться за планом, з яким можна ознайомитися на офіційному сайті Держпраці і про них підприємця зобов'язані повідомити не менше ніж за 10 днів до її початку. Позапланові перевірки завжди «неочікувані», проте їх проведення можливе виключно на підставах, визначених у статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (виявлення недостовірних даних у звітності; нещасний випадок, пов'язаний із госпдіяльністю; звернення осіб до Держпраці про порушення суб'єктом господарювання; перевірка усунення раніше виявлених порушень під час планової перевірки).
Якщо підстави для перевірки є, тоді необхідно контролювати дотримання вимог закону під час самої перевірки, що дасть змогу зібрати низку контрдоказів.
Перед початком перевірки інспектор повинен надати керівнику або уповноваженій особі суб'єкта господарювання службове посвідчення та направлення на перевірку. Дане направлення має чітку дату дії, зазначену в ньому та оформлюється виключно на підставі наказу, посилання на який має бути в направленні, і підписується керівником або заступником Держпраці (її територіальним органом) з печаткою.
Після цього інспектор зобов'язаний розписатися в журналі обліку перевірок (бажано його мати на підприємстві) і повідомити про перелік документів, які підлягають перевірці (у сфері трудових відносин). При цьому, не допускається вилучення при перевірках оригіналів первинних фінансових і бухгалтерських документів.
Важливо зазначити, що як інспектору, так і суб'єкту господарювання дозволяється фіксувати процедуру перевірки засобами аудіо та відеозапису, не перешкоджаючи процесу перевірки.
Під час проведення перевірки суб'єкт господарювання може:
- бути присутнім під час проведення перевірки та залучати до неї третіх осіб (адвокатів, фахівців);
- надавати свої заперечення, пояснення та зауваження, які мають бути враховані при прийнятті рішення про результати перевірки;
- оскаржувати дії (бездіяльність) перевіряючого органу в судовому порядку;
- отримувати консультативну допомогу від органу держконтролю для недопущення порушень у наступний період (орган зобов'язаний надавати таку допомогу).
Виходячи з вищесказаного можна зробити висновок, що деякі права у суб'єкта господарювання є, яких достатньо для того, щоб захистити себе від неправомірних дій інспекторів. Важливо вміти користуватися своїми правами для збору контрдоказів, що дасть змогу в подальшому визнати накладення будь-яких санкцій - неправомірним.
Будемо сподіватися, що створення нового контролюючого органу не стане черговим приводом для зловживань, а Держпраці, спільно з бізнесом, вдосконалюватиме систему трудових відносин.
Далі буде...
АО «Адвокатська фірма »ADVICE»
Керуючий партнер, адвокат Кулаков Віталій
У попередній статті ми писали про Державну службу України з питань праці (далі - Держпраці), про її повноваження та характер дій. Нагадаємо, що новим законодавством передбачено штраф у розмірі 30 мінімальних заробітних плат за допуск особи до роботи без укладення трудового договору (з 1 січня 2017 року сума становить 96 000 грн.), за недопуск інспекторів Держпраці, що перевіряють, до проведення перевірки в певних випадках штраф становить 100 мінімальних заробітних плат (з 1 січня 2017 року - це 320 000 грн.). Погодьтеся, суми вражають і створюють величезний ризик для підприємців, тому в цій статті ми хотіли б зупинитися на питаннях захисту роботодавців від необґрунтовано накладених штрафів.
З огляду на те, що активність перевірок і накладення штрафів Держпраці виникла лише цього року, судова практика ще в подібних справах лише формується, однак, деякі нюанси в таких справах уже простежуються.
Досить поширеним правопорушенням є допуск до роботи без оформлення трудових відносин. Якщо інспектор Держпраці висуває саме це, роботодавцю необхідно доводити відсутність фактичних трудових відносин. Деякі роботодавці з метою захисту своїх інтересів укладають цивільно-правові договори з окремими особами. Однак, інспектори не беруть це до уваги і складають відповідні протоколи, притягаючи керівників до відповідальності. У таких випадках ми рекомендуємо звертатися до суду, де важливо довести, що: зі співробітником було укладено реальний договір, в якому обумовлено реальні цілі, права та обов'язки; безпосередньо на виконавця не поширювалися правила внутрішнього трудового розпорядку; співробітника не було прийнято на конкретну посаду (кваліфікацію, професію), а він виконував послуги за конкретними роботами, отримуючи за це гонорар. Довівши помилковість висновків інспектора Держпраці ви зможете уникнути величезного штрафу. Головне чітко знати свої права і розуміти порядок своїх дій при захисті інтересів, грамотно доводити відсутність трудових відносин як таких.
У деяких випадках інспектори Держпраці притягують роботодавця за не проведення повного розрахунку з працівником або взагалі не виплату заробітної плати. Як правило, у цих випадках інспектори Держпраці буквально підходять до вивчення обставин справи, тому шанс для захисту своїх інтересів залишається. Наприклад, якщо фактично інспектор має рацію у своїх висновках, роботодавець може своєчасно усунути порушення, виплативши всі належні кошти працівнику. Таким чином буде створено ситуацію, коли ще до розгляду справи буде усунуто всі допущені порушення. Це дасть змогу уникнути відповідальності у вигляді значного штрафу, а сам співробітник отримає належні йому гроші.
Однак, у деяких випадках затримка або невиплата грошових коштів пов'язана не зі «скупістю» керівництва, а з об'єктивними проблемами, вирішення яких не залежить від керівника. Якщо у підприємства не було обсягів робіт, кошти за виконану роботу реально не надходили, а заробітна плата не виплачувалася з об'єктивних причин, ми вважаємо, що притягнення до відповідальності керівника є протиправним, оскільки для притягнення до відповідальності необхідна наявність вини. Якщо ж така ситуація з невиплатою заробітної плати сталася, інтереси працівника мають бути захищені в судовому порядку відповідно до норм трудового законодавства (виплата компенсації за затримку у виплатах). У такому разі співробітник отримує і свою заробітну плату, і компенсацію. В іншому випадку, якщо йде притягнення до відповідальності керівника, останній зобов'язаний сплатити штраф, який ніяк не потрапляє в «кишеню» співробітнику і ніяк не покращує його життя. Тому в кожному окремому випадку необхідно розбиратися в ситуації і притягати до відповідальності виключно винного керівника.
Трапляються випадки, коли доказова база інспекторів Держпраці не зовсім відповідає нормам процесуального законодавства. Так, наприклад, аналізуючи одну зі справ, у якій притягувався директор, докази вини керівника будувалися виключно на показаннях свідків. Інших доказів встановлення факту знаходження осіб на робочому місці без оформлення трудових відносин - не надано, як і не виявлено таких осіб. У цій справі суд скасував постанову Держпраці про накладення штрафу у зв'язку з недоведеністю (відсутністю належного доказу).
Підсумовуючи, звертаємо увагу, що повноваження у Держпраці досить великі, як і розмір штрафів, які вони можуть накласти. Однак, у кожному окремому випадку необхідно ставитися до ситуації холоднокровно, без емоцій і підготувати грамотний захист, можливо із залученням кваліфікованих фахівців.
АО «Адвокатська фірма »ADVICE»
Керуючий партнер, адвокат Кулаков Віталій
Термин «трансфертное ценообразование» уже плотно вошел в обиход многих субъектов хозяйствования, поскольку в 2014 году нужно будет готовить соответствующие отчеты, а органы Министерства доходов и сборов Украины смогут инициировать проверки.
Звяжіться з нами
044 209 23 52