Звяжіться з нами
044 209 23 52
067 233 50 58
Звяжіться з нами
044 209 23 52
067 233 50 58
У більшості розвинених країн світу одним із ключових напрямів діяльності держави є її економічний розвиток. Такий розвиток, своєю чергою, може бути активним лише за умови, коли середній та малий бізнес має стабільність та не схильний до "зловмисного" впливу з боку контролюючих органів. За часів фінансово-економічної кризи більшість європейських країн скорочує видатки на чиновницький апарат, водночас надаючи певні пільги малому та середньому бізнесу, тому що якщо цей сегмент вийде на належний рівень, відповідно й економічний стан держави зростатиме.
Аналізуючи діяльність наших "борців" за сплату податків складається враження, що європейська практика не застосовна до наших реалій. Замість того, щоб у часи складних фінансово-економічних показників стимулювати активність малого та середнього бізнесу наші "контролери" його фактично винищують. Звичайно, можна говорити про те, що законодавці внесли зміни щодо скасування низки ліцензій, внесли зміни з приводу реєстрації нових суб'єктів підприємницької діяльності тощо. Але давайте скажемо чесно - малому і середньому бізнесу не потрібно спрощувати процедуру початку бізнесу, потрібно спростити процедуру його ведення. Інакше дії держави можна оцінювати як "досвідченого рибалки", який підгодував рибку і потім виловив її сітками. Вибачте за таке неординарне порівняння, але так сьогодні і відбувається.
Підтвердженням цьому може бути й ухвалений Податковий кодекс України, який мав упорядкувати та спростити систему оподаткування, удосконалити систему контролю за дотриманням податкового законодавства. Сьогодні ми бачимо, що не так усе гладко, як хотілося: податкову звітність ускладнено, документообіг на підприємстві зріс, кількість перевірок платника податків не поменшало, крім того, перевіряють, як правило, ті підприємства, які ще працюють і є рентабельними. Вибачте, де ж ті такі довгоочікувані зміни правил для ведення малого та середнього бізнесу, де підтримка?
Проведення податкових перевірок сьогодні стають головною "страшилкою" для підприємців. Звісно, що в такій ситуації підприємець починає враховувати всі можливі схеми для оптимізації оподаткування, не ухилення від сплати податків, як часто плутають "фіскали". Своєю чергою на такі дії реагують і контролюючі органи, розробляючи та припиняючи ініціативи платників податків. Уся ця картина схожа на полювання, де звіром виступає підприємець.
Варто визнати, що основним плацдармом для такої "співпраці" між фіскалами та підприємцями є ухвалений Податковий кодекс України. Крім того, гостроти у веденні бізнесу додав лист Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року. У своїй позиції ВАСУ визначив, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, коли придбані товари чи послуги не призначені для використання в господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування. У своєму листі суд касаційної інстанції фактично надав податковим органам і представникам судової системи судити про доцільність (недоцільність) тієї чи іншої угоди.
Вважаю, що таке тлумачення надане судом, суперечить ст. 42 Конституції України, яка гарантує свободу підприємницькій діяльності, тобто фактично гарантує підприємцю самому вирішувати, яка операція є доцільною для нього, а яка ні.
Розуміючи, що Конституція України - це всього лише документ, а реалії в житті багато в чому відрізняються від правил, встановлених у цьому документі, підприємці сьогодні повинні розуміти, що правильне оформлення первинної документації не є гарантією захисту від податкових проблем. Під час перевірок податкові органи можуть загалом без будь-яких проблем дійти висновку про те, що та чи інша операція є безтоварною і, як наслідок, винести податкове повідомлення-рішення про сплату чималенької суми.
Хочу зауважити, що при цьому таких повноважень податкові органи не мають. Податкові органи мають право відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" подавати до відповідних судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян щодо визнання правочинів недійсними та стягувати в дохід держави кошти, отримані за такими угодами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
Якщо ви помітили, у цій статті не сказано жодного слова про судові листи, а тільки Конституція і закони. Шкода, але й тут ми бачимо пряме порушення Конституції України, оскільки під час визнання правочинів нікчемними податкові органи зазвичай керуються не Основним законом, а своїми переконаннями, внутрішніми вказівками та вже чинним листом ВАСУ № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року, який фактично "легалізував" своєрідне свавілля податкових органів.
Крім того, всупереч п. 56.4 Податкового кодексу, який покладає тягар доведення правомірності нарахування податкових зобов'язань на контролюючий орган, платникам податків все частіше доводиться доказувати фактичне здійснення господарської операції. При цьому, а ні договори, а ні акти виконаних робіт, а ні податкові накладні, а ні рахунки, а ні банківські виписки тощо сьогодні не можуть вважатися достатніми.
Осторонь залишився й адміністративний суд, який розглядає подібні спори між платником податків і податковим органом. Так, згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо податковий орган не згоден з позовними вимогами, саме він зобов'язаний довести правомірність того чи іншого свого рішення. Тобто платник податків фактично повинен тільки заявити про свої вимоги, а податковий орган повинен надавати докази правомірності своїх дій. Не секрет, що це ілюзія. Насправді платнику податків доводиться надавати купу документів, доказів, ініціювати призначення експертиз тощо, щоб довести протиправність дій податкового органу. Найчастіше представники податкових органів взагалі не з'являються в судові засідання. Шкода, але суд ніяк не реагує на подібні дії і це створює особливе хвилювання. Адже адміністративний суд був створений для захисту прав підприємств, установ, організацій, громадян від протиправних дій суб'єктів владних повноважень, а не навпаки.
Якщо платник податків проявляє "незговірливість", деякі недобросовісні співробітники податкових органів порушують кримінальні справи за ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), що використовується для констатації факту - фіктивності та нікчемності угоди. Шкода, але судам адміністративної юрисдикції, де оскаржуються дії податкових органів, цього достатньо, щоб ухвалити рішення не на користь платника податків. Однак, порушена кримінальна справа - не вирок, а особа може вважатися винною лише після набрання законної сили обвинувальним вироком. Виходить, що фактично адміністративні суди заочно визнають, що контрагент був фіктивним, не чекаючи рішення в процесі кримінального судочинства. Але ж не всі справи, порушені за ст. 205 КК України, доходять до суду, не за всіма ухвалюється вирок...
Аналізуючи такий розвиток подій складається враження, що комусь потрібно якнайшвидше наповнювати бюджет країни, оскільки на проведення законних процедур для цього немає ні часу, ні бажання. Правомірно це чи ні - покаже час, але однозначно потрібно визнати, що так далі не можна, потрібно змінювати систему. Вважаю, що не варто створювати умов, де платник податків буде "звірком", а податківець "мисливцем". Якщо говорити такими словами, потрібно створити умови заповідника, де одним буде менше роботи, а іншим реальні цивілізовані умови для існування. Думаю у цьому разі будь-який платник податків платитиме податки добровільно, без податкового тиску, без шантажу, без протизаконних заходів. Упевнений, що багато чиновників розуміють це, але чомусь не діють. Ймовірно, така ситуація дуже вигідна комусь...
Коли це зміниться - невідомо, але на сьогодні підприємець змушений окрім здійснення своєї підприємницької діяльності, займатися перевіркою контрагента, моніторити його діяльність, перевіряти дійсність підпису посадових осіб контрагента, перевіряти наявність свідоцтва платника ПДВ, його місцезнаходження тощо. Невже це все спрощує господарську діяльність платника податків?
Про це можна говорити багато, тому на завершення статті скажу, що якщо ви все-таки потрапили "під приціл" податкової, використовуйте повноцінно і своєчасно всі засоби захисту, що надаються законом, починаючи від отримання консультацій податкової зі спірного питання, закінчуючи активними методами - подання заперечення на акт перевірки, оскарження податкового повідомлення-рішення до вищого за рівнем органу, судове оскарження у всіх судових інстанціях.
Адвокат АО "АФ "ADVICE" Віталій Кулаков
Звяжіться з нами
044 209 23 52