Звяжіться з нами
044 209 23 52
067 233 50 58
Звяжіться з нами
044 209 23 52
067 233 50 58
Можна багато говорити про нашу владу… Виконавча влада діє за своїми внутрішніми законами, які встановлює головний її координатор; судова влада – підпорядковується «порадам» і вже потім звертає увагу на Закон; законодавча – напевно взагалі має бути перейменована – «для своїх, у потрібний час - давальняяя!».
Найстрашніше, що це наша біда, яку ми з вами і зробили… Звісно, хтось може говорити, що це Америка у всьому винна, хтось каже, що це Західна наволочка… Але давайте зізнаємось, що це саме ми вибираємо… Це ми не бачимо…Це ми захищаємо…Це ми агітуємо…Це ми продаємось…
Ми самі зробили це суспільство. Як казав один філософ, кожен громадянин живе в тому суспільстві, на яке він заслуговує.
Було багато помилок, було багато довіри, було багато слів... Може вистачить цих безглуздих висловів! Потрібно діяти та піднімати на ноги найважливіші інститути суспільства.
Я хотів би зупинитися на інституті адвокатури. Хто такий сьогодні адвокат? Це така ж безправна людина, як і кожна з нас... Але ж вона покликана захищати наші Законні інтереси... Як?
На жаль, на це питання могла відповісти Верховна Рада лише 1992 року, коли ухвалила закон «Про адвокатуру». На превеликий жаль, тільки в 1992 році, бо більшого він не зміг зробити... Я говорю про права адвоката... Ці права так і залишилися «уявними» нормами, які всі ігнорують. А як же інакше? У нас у державі прийняте правило – «що не заборонено законом, то дозволено». Отак і щодо адвокатів, щоб адвокат не просив, можна його «ВІДФУТБОЛИТИ», бо за ЦЕ нічого не буде…А немає відповідальності за відмову адвокату у наданні інформації. Скажіть мені, а навіщо адвокат має право вимагати інформацію для захисту інтересів людини? А навіщо це передбачено Законом? Щоб шанувати адвоката? Дякую…Але кожне право, повинно тягнути за собою відповідальність або обов'язок іншої сторони…. Шкода, що наша держава думає по-іншому і не визначає відповідальності… Адже адвокат покликаний захищати членів суспільства, тобто громадян, які є маленькими складовими самої держави. Тож може розпочати зі СПРАВЖНЬОГО захисту цих дрібних складових, щоб потім держава складалася з великих захищених слоїв населення, які зможуть сформувати необхідну людям владу?
В Америці та інших західних країнах адвокат має високий суспільний статус, який дозволяє йому точно виконувати покладені на цей інститут функції. У розвинених країнах адвокат – це як кваліфікований лікар, якому довіряють, це як машиніст, що веде поїзд у потрібному напрямку, це як ніс корабля, який пробиває всі перешкоди…
Напевно для того, щоб наблизитися до європейських стандартів, в першу чергу, потрібно РЕАЛЬНО узаконити статус адвоката… за професійні дії.
Скажіть мені, пліз, громадяни законотворці, чому ви й досі дозволяєте брати участь у судових засіданнях, на рівні з адвокатами, простим юристам? Невже ці категорії можуть бути на одному рівні? Якщо так, то давайте передбачимо для них певний обсяг відповідальності за неналежне виконання своїх обов'язків… Так, у них законодавчо і обов'язків немає… Скажіть, як таке може бути? Якщо адвокат порушить закон, його позбавляють права на заняття адвокатською діяльністю, а якщо юрист, то нічого… так і буде. Може це і є один з епізодів «безвідповідальності», який потрібно виключити з нашого суспільства.
Я впевнений, що в нашій державі є велика команда чесних і справедливих адвокатів, які з гордістю готові допомагати нашим простим громадянам у вирішенні їхніх побутових та інших проблем. Сьогодні адвокат змушений використовувати свої особисті зв'язки для того, щоб повною мірою захистити наших громадян, для чого докладає левову частку зусиль. А хіба це не первісне завдання держави? А хіба це не є основою конституційних положень? Чому це потрібно лише адвокату? Відповідь проста - адвокат, це той інститут, який ще не повністю втратив свій зміст і своє призначення. Але якщо ми й далі почнемо ним нехтувати, то є шанс втратити і цей інститут, який так необхідний для благополуччя нашого суспільства.
Хотілося б побажати нашим співгромадянам-законотворцям скоріше «реально» узаконити права адвокатів, аби вони могли реально захищати права та інтереси наших громадян. Якщо держава не в змозі захистити своїх громадян, нехай частково делегує свої функції такому інституту, як адвокатура. Я думаю, що якщо в нас почнуть діяти закони, які повернуть добрий статус адвоката, люди здобудуть віру, захист та впевненість, а це запорука успіху порядного та законослухняного суспільства
…
Саме так охрестили парламентарії підписаний 1 жовтня 2018 року закон № 8490. Даний нормативний акт вносить зміни до чинного Кримінального процесуального кодексу України щодо надання іншій особі або її представнику, права або законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, заявляти клопотання слідчому та/ прокурору про закриття кримінального провадження. У разі відмови ініціатор клопотання може звернутися до слідчого судді та апеляційної інстанції. Однак, така дія буде можливою, якщо існує нескасована постанова слідчого (прокурора) про закриття кримінального провадження. З одного боку – чудове нововведення, проте з боку практики скажу, що це скоріше забуте старе. У редакції попереднього КПК була аналогічна норма, яку нам у минулому довелося застосувати в одній із кримінальних справ. Так, прокурором було направлено справу до суду і надалі призначено судове засідання. При цьому у нашому розпорядженні була постанова про закриття кримінальної справи за тими самими фактами, які були предметом кримінального провадження. І ось ми вирішили застосувати цей козир та заявили суду клопотання про закриття справи у зв'язку з чинною постановою про закриття кримінальної справи. У цей момент прокурор попросив перерву і після її закінчення приніс до суду ухвалу про відміну постанови про закриття кримінального провадження. Всі!!!
Цей приклад показує практичну неспроможність нової «старої» норми. Для її реалізації необхідно внести відповідальність прокуратури за прийняття так званих постанов заднім числом, а саме не застосовувати жодну ухвалу, яка внесена до Реєстру після подання відповідного клопотання.
З іншого боку уявимо ситуацію. Один орган розслідує одну й ту саму подію і робить це формально, приймаючи надалі постанову про закриття кримінального провадження. Інший орган більш детально розслідує ці події та фактично доводить наявність складу кримінального правопорушення та провину людини. При цьому обидва органи не знають про існування розслідування у різних підрозділах. І ось апогей! Довівши фактично провину злочинців, слідчий має закрити справу, бо існує вже ухвала про закриття провадження за таким фактом. Справедливо? Напевно ні. Для більшої справедливості потрібно внести зміни до кодексу з метою недопущення розслідування одного й того самого факту (події) кількома підрозділами чи відомствами. Це допоможе реалізувати вищевказані нововведення та сприятливо позначиться на представниках бізнесу, які іноді по кілька разів викликаються кількома слідчими з різних відомств за одним і тим самим фактом у рамках різних розслідувань.
Повертаючись до нового нормативного акту слід зазначити, що загалом закон має спростити ще й притягнення до відповідальності слідчого, прокурора, правоохоронця, які ухвалили незаконні рішення під час розслідування кримінального провадження та які у подальшому скасовані судом. Іншими словами – за неправомірне переслідування бізнесу винні нестимуть персональну відповідальність, у тому числі й матеріальну. Чи так це?
Остаточна редакція підписаного Президентом закону суттєво відрізняється від первісної редакції законопроекту.
Так, законопроектом передбачалося доповнити КПК України нормою, згідно з якою у разі винесення слідчим суддею за результатами розгляду скарги ухвали про скасування рішення слідчого/прокурора, скасування повідомлення про підозру або зобов'язання припинити дію, така ухвала має бути направлена керівнику органу, посадовою особою якого є слідчий /прокурор, для організації проведення щодо нього службового розслідування та вирішення питання про притягнення до відповідальності.
У свою чергу, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянину незаконними діями органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, планувалося доповнити таким випадком виникнення права особи на відшкодування шкоди, як винесення судового рішення, яким задоволено його. скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого/прокурора (у порядку КПК).
І, нарешті, змінами до Цивільного кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, а також до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянину незаконними діями органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» передбачалася можливість держави у у разі відшкодування ним за рахунок коштів держбюджету шкоди, заподіяної працівниками правоохоронних органів, стягувати з них таку шкоду у порядку регресу у разі встановлення у їх діях складу кримінального правопорушення або за наявності у їх діях складу дисциплінарного проступку.
На жаль, виходячи з тексту прийнятого закону, стаття 130 КПК України додаткова
на норму щодо права держави на заяву до правоохоронців регресної вимоги про відшкодування виплаченої за рахунок коштів держбюджету шкоди у разі встановлення у їх діях обвинувальним вироком складу кримінального правопорушення або складу дисциплінарного проступку. З урахуванням наших реалій, напевно, довго доведеться чекати і такого вироку та такого відшкодування… Питання, чи працюватиме норма?
Загалом, сам факт того, що законодавець намагається отримати симпатії бізнесу – заслуговує на повагу. Однак, прийняття подібних законів у частині їх змісту, викликає побоювання, оскільки багато хто чекав на активні дії щодо захисту бізнесу та стимулювання роботи правоохоронців не на «свою кишеню», а на інтереси держави та її громадян. Вийшло так, що зазначені зміни в КПК не є реальним механізмом захисту бізнесу від протиправних дій правоохоронців, а лише розширюють випадки реалізації державою права на зворотну вимогу до особи, яка завдала такої шкоди. Здавалося б, маленький позитивний момент є, але… А де такий механізм залучення? Чи не стане слідчий заручником прокуратури та керівництва, яке триматиме всіх на «гачку»? А чи не вб'ємо ми й так майже «померле» бажання слідчих щось робити та шукати реальних злочинців?
Очевидно, що на сьогодні залишається актуальною необхідність додаткового законодавчого вдосконалення механізму притягнення до відповідальності правоохоронців за їх незаконні дії та отримання відповідної компенсації. Наші громадяни самі зможуть захистити свої права, їм тільки потрібно дати реальні можливості: об'єктивні та справді незалежні суди, реальне дотримання принципу рівності та змагальності сторін, невідворотність покарання за зловживання, непрофесіоналізм та порушення закону.
Саме ці ключові моменти можуть вирішити проблему захисту бізнесу від надуваги з боку правоохоронців.
Детальніше про нас www.advice.ua
АТ «Адвокатська фірма «ADVICE»
Керуючий партнер, адвокат
Віталій Кулаков
Законодавчий орган нашої країни напередодні нового року вирішив зробити для бізнесу багато «подарунків» у вигляді ухвалених законопроектів, які повинні благотворно вплинути на ведення бізнесу в Україні. Одним з таких «подарунків» є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування і легалізації фонду оплати праці».
Бажання бізнесу зменшити розмір єдиного соціального внеску виникло давно, тому така ідея «надихнула» уряд і парламент на ухвалення вищезгаданого закону.
Більшість людей впевнені, що перемога у суді та ухвалення рішення на їх користь завершує такий виснажливий та нелегкий процес у захисті та відновленні своїх прав. На жаль, українські реалії доводять інше: починається не менш кропіткий процес виконання законного рішення, що у більшості випадків супроводжується залученням державних або приватних виконавців, вжиття з їхнього боку всіх належних заходів для ефективного примусового виконання судового рішення, оскільки, як свідчить практика, боржники не часто поспішають виконати рішення суду та/або погасити заборгованість самостійно.
Одним з найбільш ефективних засобів, які сприяють досягненню максимального результату щодо примусового виконання судового рішення – є обмеження права виїзду за кордон. Як свідчить практика, це один з найбільш дієвих способів забезпечення виконання рішення суду, який застосовується відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Однак, потрібно брати до уваги той факт, що застосовується таке обмеження не одразу ж після відкриття виконавчого провадження, а лише у разі ухилення боржника від виконання судового рішення. Окрім цього, рішення про обмеження права виїзду за кордон, як тимчасовий захід до повного погашення заборгованості, встановлюється судом за поданням державного/приватного виконавця. У кожному окремому випадку суд, за власним переконанням, вирішує чи достатньо обґрунтованими є докази, що свідчать про ухилення боржника від виконання своїх зобов’язань. Досить абстрактно, чи не так? На нашу думку, більш конкретніше це питання вирішено законодавцем у справах про стягнення аліментів. Так, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, виконавець самостійно виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Чітко визначені і часові межі ухилення від виконання рішення суду, і процедура більш прозора.
У будь-якому разі, хочемо додати, що застосувати цей захід не завжди легко, оскільки і самі виконавці не рідко «забувають» про наданні їм законодавчі можливості і не вчиняють жодних дій, «розводячи руками», посилаючись на неймовірне навантаження. Однак, не потрібно боятися нагадати їм про їх посадові обов’язки та Ваші законні права та інтереси, які потребують захисту. Якщо ж не має реакції, то сміливо можна подавати скаргу керівнику органу, а в подальшому скаржитись до регіонального керівництва виконавчої служби. Мусимо зазначити, що в разі складання скарги з чітким обґрунтуванням порушень законодавства з боку виконавця, реакція буде фактично миттєва. Тому, стягувану потрібно завжди тримати виконавця в «тонусі», або мати представника, який з професійної точки зору буде «мотивувати» виконавця виконувати свої обов’язки.
Однак, в такій ситуації завжди є дві сторони: стягувач та боржник. Дії стягувача приблизно зрозумілі, але що робити, якщо особа виступає з протилежної сторони – є боржником. Адже право на правову допомогу мають обидві сторони, в тому числі й та, що захищається. Так, є рішення суду, яке необхідно виконати, коштів для того, щоб погасити заборгованість немає, виконавець вживає незручні заходи, арештовує майно, забороняє виїзд за кордон, як виходити із цієї ситуації?
На початку, потрібно чітко вивчити документи, які стали підставою відкриття виконавчого провадження: виконавчий лист, наказ, виконавчий напис нотаріуса тощо. Адже лише у випадку їх належного оформлення, виконавець відкриває виконавче провадження та виносить відповідну постанову. В разі наявності юридичних зауважень до виконавчого документу та/або обставин, такий виконавчий документ можна визнати таким, що не підлягає виконанню, наслідком чого буде закриття виконавчого провадження та скасування всіх заходів (арешт, опис, обмеження у виїзді за кордон тощо).
Однак, якщо ж виконавче провадження відкрите без явних порушень закону, передусім, намагайтеся підтримувати контакт з виконавцем, переконайте його, що невиконання Вами рішення спричинене не ухилянням від виконання, а скрутною матеріальною ситуацією. По – мірі можливості частково погашайте наявну заборгованість. Активна участь у виконавчому провадженні з Вашого боку сприятиме зниженню ризику обмеження Вас у праві виїзду закордон, принаймні, - у вас будуть аргументи для суду під час захисту своїх прав на вільне пересування.
Йдемо далі. У разі, коли Вас вже обмежено у праві виїзду за кордон – є кілька варіантів вирішення проблемної ситуації на Вашу користь. Перший варіант – максимально простий, але не завжди вигідний для Вас у матеріальному вимірі. Все, що необхідно – просто погасити заборгованість та надати таке підтвердження виконавцю. Якщо виконавчих проваджень декілька, а коштів для погашення заборгованості не вистачає - першочергово обирайте ту заборгованість, щодо якої Ви і обмежені у праві виїзду за кордон.
Наступний варіант – це оскарження в судовому порядку (в т.ч. апеляційному) рішення виконавця та/або суду, яким встановлюються обмеження для Вас щодо виїзду за кордон. Як ми вже зазначили вище, подання щодо ухилення Вами від виконання рішення суду (погашення заборгованості) повинно бути обґрунтованим, тобто повинні бути наявні такі факти як: необґрунтовані витрати, приховування майна, укладання фіктивних договорів, підтвердження закордонних поїздок тощо. Українські суди зазвичай досить формально підходять до цього моменту і не досліджують належним чином подібні факти, що є підставою для подальшого оскарження боржником такого рішення і скасування обмеження права виїзду за кордон в апеляційному порядку.
Інший варіант – досить складний, але не менш ефективний. Вам, як боржнику, необхідно відшукати вагомі обставини для суду, які свідчитимуть, що рішення про відкриття виконавчого провадження було необґрунтованим і потребує скасування. В разі позитивного для боржника рішення суду, виконавче провадження фактично підлягає закриттю, а всі заходи забезпечення виконання рішення суду, в тому числі і обмеження у праві виїзду за кордон автоматично скасовуються. Наприклад, відносно одного з наших клієнтів було відкрито виконавче провадження щодо стягнення з нього заборгованості за неналежним місцем виконання рішення, що було доведено нами. Як результат, суд визнав дії виконавця протиправними, скасував постанову про відкриття виконавчого провадження, що автоматично призвело до скасування всіх обмежувальних заходів. Як бачимо, усе можна вирішити правовим шляхом, а з кваліфікованою юридичною підтримкою це можна зробити у рази швидше та якісніше. Пам’ятайте про свої права і не дозволяйте їх нікому порушувати.
Група компаній «ADVICE»
Керуючий партнер, адвокат Кулаков Віталій
Юрист Римець Христина
Звяжіться з нами
044 209 23 52