КОЛЛЕКТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ: законна чи протизаконна?

 Слово «колектор» напевно вже знайоме кожній людині, яка якщо не сама брала кредит, то має знайомих, які користувалися «благами», наданими фінансовими установами.

 Особливо актуальним стає питання у період неплатоспроможності боржника, коли «незнайомі люди» просто нахабно вимагають повернення коштів шляхом нічних дзвінків, поширення негативної інформації про позичальника шляхом фактичного втручання у приватне життя. Наша людина по-різному реагує на такі методи повернення коштів, проте треба всім розуміти наскільки діяльність колекторів є законною, коли вона виходить за межі дозволеного.

 Отже, позичальник, уклавши договір із фінансовою установою (банк, кредитна спілка тощо) взяв гроші та зобов'язався повернути їх у визначений термін. У разі неповернення боргу фінансова установа має право на подання претензії, звернення до суду тощо. Проте, багато фінансових установ не дуже горять бажанням займатися поверненням боргів, оскільки це тривала процедура, яка потребує чимало зусиль та витрат. В таких випадках і приходить на допомогу таке поняття, як поступка права вимоги, тобто заміна кредитора (передача прав вимоги іншій особі). Говорити про незаконність такої дії не доводиться, оскільки ця дія дозволена законодавством України (ст. 513, 514 Цивільного кодексу України). При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника. Проте, боржника мають письмово повідомити про заміну кредитора, що передбачено ст. 516 Цивільного кодексу України. В іншому випадку виконання зобов'язань боржником перед первинним кредитором вважатиметься належним.

 Таким чином, заміна кредитора у зобов'язанні є абсолютно законною дією. Наскільки тоді законні дії колекторів? Слід зазначити, що на законодавчому рівні діяльність колекторських фірм, як таких, не регламентована. Однак, у нашому випадку варто звернути увагу на внесені зміни до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» щодо ліцензування діяльності зі збирання та використання кредитної історії. До такої інформації можна з упевненістю віднести і інформацію про неповернені кредити, тобто фактично діяльність колекторських організацій має бути ліцензована.

Важливим є вид договору, який укладається банком та колекторською організацією. Досить часто між двома структурами укладається факторинговий договір. Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України, колекторська організація сплачує гроші фінансовій установі, за що остання уступає колектору своє право грошової вимоги до боржника.

 Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», факторинг є фінансовою послугою, яку може надавати виключно фінансова установа. Здебільшого колекторські організації не є такими, тому законність їхньої дії у подібних випадках також викликають сумніви.

Крім цього, питання законності дій колекторських організацій слід розглядати через призму норм Конституції України. Так, основний закон України забороняє збирання, використання та розповсюдження конфіденційної інформації про особу без її згоди. Закон України «Про захист персональних даних» також запроваджує деякі обмеження, покликані захистити інформацію про особу. Саме цих норм часто не дотримуються колекторські організації, оскільки вони поширюють інформацію про особу без її згоди.

 Якщо говорити про банківські установи, то останні відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність» лише у виняткових випадках можуть розкрити відомості про особу, що містять банківську таємницю.

 Недотримання вимог про захист персональних даних, розповсюдження відомостей про особу порушуючи закон, можуть призвести до матеріальних та моральних збитків.

 Тому, якщо банківська установа передала інформацію про особу без її згоди з порушенням норм вищезазначеного закону, дію фінансової установи можна кваліфікувати як злочинну – ст. 182 Кримінального кодексу України (порушення недоторканності приватного життя).

 Якщо говорити про колекторські компанії, які порушуючи закон фактично вимагають повернути кошти, то дія останніх може підпадати під ст. 189 КК України (вимагання) чи ст. 355 КК України (примус до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань). Відповідно, якщо факт порушення норм кримінального права є присутнім, то ви сміливо можете звернутися до правоохоронних органів з письмовою заявою.

 АО «Адвокатська фірма «ADVICE»

Ст. партнер, адвокат Кулаков Віталій

• Предыдущее: Скільки коштує оформлення закордонного паспорта
• Следующее: Вниманию всех пользователей системы WebMoney