Звяжіться з нами
044 209 23 52
067 233 50 58
Звяжіться з нами
044 209 23 52
067 233 50 58
Кулаков Віталій
Адвокат, керуючий АТ «Адвокатська фірма «ADVICE»
Політичні та економічні події, які відбуваються в Україні останнім часом, спричинили, серед іншого, негативні тенденції для банківського сектора – масовий відтік депозитних вкладів. У відповідь на це 27.02.2014 р. НБУ було прийнято постанову № 104, якою запроваджено обмеження на доступ до фінансових коштів валютних депозитів. Таким чином, фактично НБУ дозволив банкам видавати клієнтам валютні кошти у розмірі не більше еквівалента 15 тис. грн. на добу.
З подібними обмеженнями, запровадженими НБУ, ми стикалися у 2004, 2008 р.р., проте, тоді вони стосувалися лише обмеження на дострокове зняття депозитних коштів.
Незважаючи на це наважуюся заявити, що і постанови минулих років, і постанова поточного року – суперечать нормативним актам та букві закону.
Так, у статті 1060 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) передбачено, що за договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника (крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, встановлених договором). Умови договору про відмову від права отримання вкладу на першу вимогу є нікчемними.
Крім цього, заборона на обмеження прав клієнта на розпорядження грошима, що знаходяться на його рахунку, передбачено ст. 1074 ЦКУ.
Якщо зважати на положення ст. 4 ЦКУ, то можна чітко сказати, що основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс. Іншими словами, саме цим документом регулюються вищеописані відносини і будь-які зміни до порядку регулювання цих відносин можуть бути внесені виключно законами України, а не підзаконними актами НБУ. Не можуть ухвали НБУ замінювати чинні закони України, це повне ігнорування принципу верховенства права. Незважаючи на те, що ми з розумінням ставимося до тимчасових обмежень (через можливі об'єктивні причини), не можна погоджуватися з порядком запровадження таких обмежень. Якщо вони справді необхідні, то останні мають запроваджуватися виключно через ухвалення відповідних законів.
З цього приводу ще у 2001 році висловився Конституційний Суд України, який своїм рішенням вказав, що Україна є правовою державою, а у правовій державі діє чітка ієрархія нормативних актів, згідно з якою постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер та не повинні спотворювати суть та зміст законів.
Таким чином, банки, які відмовляють у достроковій видачі вкладу, у видачі всієї суми вкладу тощо, посилаючись на постанови НБУ, діють протиправно. Подавши позов до суду на такі дії банку, особа має практично гарантований успіх. Судова практика з цього питання вже сформувалася і, слід сказати, не на користь банку. Але чому ж НБУ вживає таких дій?
Найімовірніше, НБУ розраховує на те, що не всі вкладники захочуть звертатися до суду, не всі захочуть витрачати час і чекати на рішення суду (3-4 тижні), а враховуючи, що обмеження тимчасові, вони будуть зняті в перші кілька місяців, що впливає, зрештою, на ініціативу вкладника розпочати судовий процес. Однак, якщо ви приймаєте рішення захищати своє право у суді, ви практично гарантовано виграєте судовий процес.
Для стабілізації фінансово-банківської системи прийняття таких обмежень у правовому полі наша держава має внести відповідні зміни до законів, щоб будь-які «ініціативи» виконавчої влади були легітимними і відповідали принципу верховенства права. Чому законодавець не робить це, маючи досвід 2004 р., 2008 р., залишається загадкою.
Звяжіться з нами
044 209 23 52