ВІДСТРОЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: ПОНЯТТЯ, РИЗИКИ, СПОСОБИ ЗАХИСТУ

Правило "вранці гроші - ввечері стільці" щільно увійшло в побут підприємців ще на самому початку розвитку нашої економіки. Однак, еволюційні перетворення як в економіці загалом, так і в різних галузях дещо змінили правила роботи окремих постачальників товарів.

Дедалі більше і більше покупців (замовників) вимагають отримання товару з розстрочкою або відстрочкою платежу. Контрагентів, які це відтермінування просять, зрозуміти можна: усі гроші перебувають в обороті й потрібну суму легше зібрати, коли товар уже реалізовано. Звісно ж, постачальники не в захваті від таких схем роботи, проте, вони розуміють, що для розвитку бізнесу відстрочка платежу - потужний інструмент, який дає змогу збувати більше продукції та збільшувати обороти. Отже, спробуємо розібратися з цим інструментом, визначимо його основні особливості, відмінності, ризики для сторін і перспективи захисту від недобросовісних конкурентів.

Багато хто чув про таке поняття, як комерційний кредит. Саме цим терміном у цивільному праві позначають умови договору, за яких відвантаження товарів (робіт, послуг) і оплата не збігаються в часі. Сюди потрапляють аванс, передоплата, а також відстрочка і розстрочка платежів. Тобто, якщо товар надійшов сьогодні, а оплата за нього буде умовно завтра, знайте - це комерційний кредит.

Хочеться відразу сказати, що комерційний кредит не варто ототожнювати з фінансовим кредитом, оскільки це зовсім різні інститути. Фінансовий кредит мають право надавати тільки кредитні установи (на підставі ліцензії НБУ). Комерційний же кредит не вимагає від сторін окремого юридичного оформлення, його умови включають у рамки цивільно-правових договорів на виконання робіт, надання послуг або продаж товарів. Відсотки за користування кредитом виступають істотною умовою договору фінансового кредиту, а ось для комерційного кредиту вони є добровільними.

Основні положення про комерційний кредит містяться у статті 1057 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ). Ознайомившись із цією статтею ви, напевно, звернете увагу на те, що в ній ідеться про передання товарів (речей), визначених родовими ознаками. Однак, буде помилкою вважати, що ст. 1057 ЦКУ забороняє надання кредиту за договорами, які передбачають передання іншої групи товарів (речей) з індивідуальними ознаками, оскільки комерційний кредит стосується абсолютно всіх товарів, які не заборонені в обороті.

Продаж товарів у кредит з відстрочкою або розстрочкою платежу, як різновид комерційного кредиту, регламентовано статтею 694 ЦКУ про особливості якої йтиметься нижче.

Важливо відразу сказати, що розстрочка і відстрочка хоча по суті і є комерційним кредитом, але, за своєю природою, різні. При розстрочці вам надають можливість оплати будь-якого обраного вами і придбаного в кредит товару дрібними сумами грошей. У цьому випадку передбачається розтягування виплати, тобто часткові виплати за суворо встановленим графіком протягом певного періоду часу. Ці форми розрахунку користуються особливою популярністю в дрібнооптовій і роздрібній торгівлі, оскільки це дуже зручно і доступно величезній кількості пересічних покупців.

Відстрочка ж передбачає одноразову оплату переданих покупцеві товарів у повному обсязі та у визначений договором строк.

Серед правових особливостей відстрочки і розстрочки я б виділив таке.

По-перше, ціна на товар, що продається в кредит, фіксується на дату продажу відповідно до ч. 2 ст. 694 ЦКУ. Таким чином, якщо ціна збільшиться до того, як відбудеться остаточний розрахунок, продавець не має права вимагати від покупця доплати. Винятком може бути випадок, коли таке право прямо передбачено договором.

По-друге, з моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар згідно з ч. 6 ст. 694 ЦКУ. Це означає, що покупець має право продавати або будь-яким іншим способом розпоряджатися товаром тільки за згодою продавця. Однак, це обмеження може бути скасовано, якщо про це зазначено в договорі.

По-третє, у разі прострочення оплати, продавець:

- має право відмовитися від договору і вимагати повернення неоплаченого товару причому незалежно від строку прострочення хоч один день, що відповідає положенням ч. 4 ст. 694 ЦКУ. Проте зауважте, ця норма стосується тільки відстрочки, оскільки на розстрочку вона не поширюється (ч. 3 ст. 695 ЦКУ);

- нараховує відсотки в розмірі 3% річних від простроченої суми + індекс інфляції за весь період прострочення, тобто від дня, коли товар мав бути оплачений, і до дня його фактичної оплати (збз. 1 ч. 5 ст. 694. ч. 2 ст. 625, ст. 536 ЦКУ).

Важливо зазначити, що згадані відсотки - це свого роду санкція для боржника, тому не варто їх плутати з нарахуваннями загальноприйнятих відсотків за користування кредитом.

По-четверте, у договорі може бути передбачено обов'язок покупця сплачувати відсотки на вартість, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару, що прямо передбачено абз. 2 ч. 5 ст. 694 ЦКУ. 5 ст. 694 ЦКУ.

До речі, іноді продавець затримує передачу товару, наприклад, через те, що його підвів постачальник. Чи справедливо тут вимагати сплати відсотків і санкцій за прострочення платежу? Як видно з вищезгаданої норми, відсотки за кредитом до моменту передання товару покупцеві не нараховують, чого не можна сказати про санкції. Виходячи з цього, щоб уникнути непорозумінь між сторонами до договору варто внести зміни і перенести строк платежу у зв'язку з недопоставкою товарів. Інакше, якщо продавець затягує відвантаження на непристойно довгий строк покупець може, використовуючи норми ст. 665 ЦКУ, відмовитися від договору в односторонньому порядку. При цьому, таке саме право він має і в тому випадку, коли затримується поставка не всього товару, а тільки його частини. Але тоді, як правило, підставою є вже норми ст. 670 ЦКУ.

Підсумовуючи, можна сказати, що для запобігання негативним наслідкам при наданні відстрочки (розстрочки), необхідно дуже ретельно (якісно) формувати умови договору, зазначаючи при цьому: строк, на який відтерміновують платіж; визначення моменту передання товару у власність (дата фактичного передання товару/підписання документів тощо); розмір платежів за користування товарним кредитом - процентів (у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованої суми) і визначення порядку їхньої виплати.

Однак, незалежно від якісної підготовки договору продавець, реалізуючи товари в кредит, у будь-якому разі несе певні ризики щодо неотримання або неповного отримання оплати за товар, право власності на який переходить до покупця вже в момент відвантаження.

В якості отримання додаткових гарантій оплати товару ми б рекомендували:

- оформити з покупцем окремий договір застави, в якому предметом застави може виступати реалізоване майно;

- оформити з третьою особою договір поруки;

- отримати від покупця вексель.

Крім цих гарантій в обов'язковому порядку необхідно перед укладенням договору перевірити свого "майбутнього" контрагента щодо знаходження за місцезнаходженням, кількісного персоналу, наявності свідоцтва ПДВ, заборгованості по іншим платежам, відсутності процедури банкрутства, відповідності КВЕДу його реальної діяльності тощо.

В завершення!

Одним із дієвих способів забезпечення виконання зобов'язань під час відтермінування або розстрочки міг би стати поліс страхування заборгованості. Такий спосіб управління ризиками дуже розвинений у країнах Європи. В Україні ж такий спосіб забезпечення виконання зобов'язань є скоріше винятком, аніж правилом, тому що такі договори страхування поодинокі, що пов'язано з особливостями ведення страхового бізнесу.

З іншого боку, для постачальника, який справді зацікавлений у хороших покупцях, порада досвідченого страховика була б дуже доречною, адже страховик перевіряв би всіх дебіторів постачальника і встановив, за ким які ліміти встановлювати. Зрозуміло, що для неблагонадійних партнерів ліміт буде нульовий, це змусить постачальника задуматися, чи варто співпрацювати з таким покупцем.

Зрозуміло, що після оцінки, проведеної страховою компанією, яка виявить неблагонадійних партнерів, є спокуса відмовитися від купівлі поліса, тим паче, що тарифи в цьому виді страхування доволі великі - до 3% від кожної поставки, проте за оцінку фінансового стану дебітора та встановлення ліміту доведеться заплатити окремо.

Також хочеться зауважити, що продаж товарів у кредит - це завжди ризик, особливо в період нестабільної економічної ситуації. Тому в кожному окремому випадку будьте пильними, холоднокровними та уважними, дотримуючись вищевикладених рекомендацій.

Щодо повернення товару юридичній особі, який не був реалізований замовником - юридичною особою!

Відповідь: у кожному договорі передбачені права та обов'язки сторін. Якщо ми говоримо про договір поставки (купівлі-продажу), основним його складником є факт поставки якісного товару і, відповідно, факт розрахунку за цей товар. Якщо ці обов'язки виконані, то договір вважається виконаним. Якщо в такому договорі передбачено право сторони повернути товар, через його не реалізацію іншою стороною, то в цьому випадку повернення товару можливе. Якщо ж таких обмежень немає, то такий товар повернути неможливо. Якщо підставою для повернення товару вважати неподання певних документів (сертифікатів), то це може свідчити лише про неналежне виконання умов договору. Це може бути підставою для звернення до суду із заявою про відшкодування можливої заподіяної цими діями шкоди (можливо, в сумі нереалізованого товару), але не сам факт повернення товару.

АО "Адвокатська фірма "ADVICE"

Адвокат Кулаков Віталій

• Предыдущее: Новели та реалії нового Митного кодексу
• Следующее: ПРИЙШЛИ З ПЕРЕВІРКОЮ...