З 2012 року вводиться податок на нерухомість

Нинішній Податковий кодекс провів чітку межу і визначив, які податки та збори належать до місцевих.

Так, одним із таких податків, який за своєю суттю є новим, є податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Саме про цей податок і піде мова в даній статті, оскільки він торкнеться всіх без винятку власників житлової нерухомості.

Порядок сплати, його розмір та інші тонкощі визначені ст. 265 Податкового кодексу України. Однак, в дію вона повинна була вступити з 01 січня 2012 року, тобто через рік після набрання чинності чинним Податковим кодексом України. Після цього законодавець вирішив ще відтермінувати набуття чинності цією статтею і визначив старт до стягнення цього податку - з 01 липня 2012 року. Постійна зміна дати дії цієї статті, можливо, і послужила тому, що цьому питанню не приділяли належної уваги.

Однак, уже цього року наші власники нерухомого майна відчують додатковий податковий "тягар" у вигляді податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Багатьох, напевно, цікавить питання, а яке саме нерухоме майно буде оподатковуватися і який же розмір податку?

Згідно з п. 265.3.1 Податкового кодексу України, базою оподаткування буде тільки житлова площа об'єкта житлової нерухомості. Це означає, що на власників нежитлового фонду дія цієї статті не поширюється, на відміну від їхніх "колег" по житловому фонду.

Що стосується ставок податку, то тут усі права щодо визначення розміру належать сільським, селищним або місцевим радам, саме вони мають визначити ставку податку, яка діятиме в певному територіальному окрузі. Важливо зазначити, що верхня межа ставки цього податку обмежена 1% від розміру мінімальної заробітної, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року за кожен квадратний метр житлової площі. Звісно, використовуючи свою монополію у визначенні ставки податку, більшість місцевих рад встановлюють максимально можливу ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Однак, такий розмір податку буде встановлено лише для тих власників нерухомості, у яких: житлова площа квартир не перевищує 240 кв.м. або житлова площа приватних будинків не перевищує 500 кв.м. Власники квартир і приватних будинків, житлова площа яких перевищує 240 кв. м. і 500 кв. м. відповідно, мають сплатити податок у розмірі 2,7% від встановленої мінімальної заробітної плати за кожен квадратний метр такої житлової площі.

Таким чином, якщо аналізувати рішення Київської міської ради № 242/5629 від 23.06.2011, яким встановлено розмір розглядуваного податку на максимальному рівні, з огляду на розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на січень 2012 року (ст. 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік"), то в 2012 році кожен власник житлової нерухомості у Києві до 240 кв. м. (для квартир) та до 500 кв. м. (для приватних будинків), повинен буде сплатити до місцевого бюджету 10,73 грн. за кожний квадратний метр житлової частини нерухомості. А якщо розміри "апартаментів" є більшими за встановлені, то - 28,97 грн. за кожен квадратний метр.

У такий нехитрий спосіб розвіялися всі міфи наших чиновників про те, що податок на нерухомість торкнеться тільки багатих людей. Тепер податок на нерухомість повинен платити кожен власник будь-якої житлової будівлі.

Крім того, законодавці не забули і про пільгу на сплату такого податку. Суть її полягає в тому, що база оподаткування може бути зменшена один раз на рік для одного об'єкта, який перебуває у власності особи: для квартир - на 120 кв.м., для житлових будинків - на 250 кв.м.

З огляду на цю пільгу, за понад тарифом платитиме тільки той, у кого житлова площа квартири реально більша за 360 кв. м., а житлова площа будинку більша за 750 кв. м., наголошую - тільки житлова: без коридору, туалету, басейнів, саун, прибудов, альтанок, стоянок тощо. Мені здається, що таких квартир взагалі не існує, а будинки з такою площею рідкість.

Виходячи з такої перспективи очевидно, що спочатку хотіли запровадити податок на багатство, щоб податок на нерухомість сплачували тільки багаті, а вийшов податок на володіння нерухомістю, який однаковою мірою сплачують і багаті, і бідні.

Остаточний розмір суми податку для сплати встановлюватимуть місцеві органи податкової служби, які, своєю чергою, отримуватимуть інформацію про нерухомість із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак, це стосується лише фізичних осіб, оскільки юридичні особи самостійно визначають базу оподаткування нерухомого майна.

Чи часто сума встановленого податку відповідатиме дійсності - покаже час, чи часто виникатимуть суперечки з податковою - питання риторичне.

З цієї історії випливає лише одне - наші законодавці щиро хочуть наповнити бюджет і зробити нашу державу заможною і, як наслідок, незалежною. Але важливо пам'ятати, що незалежність має бути від зовнішніх чинників, а не від народу і його людських інтересів.

Адвокат Кулаков В.В.

АО "Адвокатська фірма "ADVICE"

• Предыдущее: Багатство можуть оцінити по-новому
• Следующее: Державна підтримка малого та середнього підприємництва