Державна підтримка малого та середнього підприємництва

19 квітня 2012 року набрав чинності Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого та середнього підприємництва» (від 22.03.2012 р. № 4618-VI) (далі – Закон). Серед політиків, експертів та самих підприємців ходять неоднозначні висловлювання щодо доцільності ухвалення цього закону у тому вигляді, в якому ми маємо.

Однак, на нашу думку, ухвалення цього закону – це все-таки крок уперед, незважаючи на наявність у ньому суттєвих мінусів. Спробуємо частково розібратися, що нового приніс цей закон, які його недоліки і чого чекати малому і середньому бізнесу найближчим часом.

Почнемо, мабуть, із позитивних моментів. Так, на сьогоднішній день, на законодавчому рівні визначено не лише цілі та принципи державної політики у сфері розвитку малого та середнього підприємництва, а виписано й основні напрямки. Серед цих напрямів слід виділити удосконалення та спрощення порядку ведення обліку з метою оподаткування, що сьогодні є дуже актуальним для малого та середнього бізнесу; забезпечення фінансової державної підтримки малих та середніх підприємств шляхом запровадження державних програм кредитування, надання гарантій для отримання кредитів, часткової компенсації відсоткових ставок; гарантування прав суб'єктів малого та середнього підприємництва під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; сприяння спрощенню дозвільних процедур та одержанню документів дозвільного характеру.

Крім того, законодавець закріпив можливість надання державної підтримки не лише суб'єктам малого та середнього підприємництва, а й об'єктам інфраструктури підтримки малого та середнього підприємництва, до яких належать: бізнес-центри, бізнес-інкубатори, науково-технологічні центри, фонди підтримки підприємництва, лізингові компанії. , консультативні центри та ін.

Відповідно до статті 15 зазначеного Закону, на законодавчому рівні закріплені види державної підтримки, які включають: фінансову, інформаційну, консультативну підтримку, у тому числі підтримку у сфері інновацій, науки та промислового виробництва, підтримку суб'єктів малого та середнього підприємництва, що здійснюють експортну діяльність, підтримку у сфері підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації управлінських кадрів та кадрів ведення бізнесу.

Серед окремих видів фінансової підтримки, яку планує надавати держава в особі своїх уповноважених органів, слід виділити: часткову компенсацію відсоткових ставок за кредитами, лізинговими та факторинговими платежами; надання гарантії та поруки за кредитами; надання кредитів (мікрокредитів) для створення та ведення бізнесу тощо. (Ч. 2 ст. 16 Закону).

Загалом, основи та ідея самого Закону заслуговує на похвалу, але, нам здається, що він містить чимало й негативних моментів.

Так, на думку багатьох експертів, цей Закон має декларативний характер. Але дозвольте не погодитися, що це є негативним моментом. Адже Закон, по суті, встановлює основні напрямки, мету, принципи та кінцевий результат. А ось механізм досягнення таких результатів має встановлюватись якісними нормативно-правовими (відомчими) актами. Саме відсутність останніх ми б і віднесли до негативних моментів, оскільки справді Закон діє, а реальних способів реалізації передбачених Законом механізмів фінансової державної підтримки не існує. Крім того, у Законі недостатньо чітко визначено компетенцію органів влади у сфері підтримки малого та середнього підприємництва, недостатньо чітко виписано умови надання державної допомоги (у т. ч. надання кредитів, часткової компенсації відсоткових ставок тощо).

У таких умовах законодавчої неврегульованості наш малий та середній бізнес вимушено може бути втягнутий у корупційні схеми, пов'язані з можливістю отримання фінансової та іншої підтримки.

Крім того, законодавець не визначив чітких умов (наявності документів) отримання тієї чи іншої державної підтримки. Адже ми чудово знаємо, що якщо справа стосується держави, то бюрократичної тяганини не уникнути, наслідком чого може стати «величезний» і нереальний пакет документів, який потрібно буде подавати до відповідного компетентного органу, який «неспішно» прийматиме рішення. Не хотілося б, щоб фінансова підтримка для суб'єктів малого та середнього бізнесу стала більш ускладненою, ніж отримання кредиту у будь-якому комерційному банку.

До негативних моментів цього Закону, як і багатьох інших, ми віднесли б окремі формулювання нормативного акта. Так, у тексті Закону досить часто простежується фраза, що держава «сприяє» тому чи іншому питанню. Вибачте, кому воно сприяє? Адже вище за державу нікого і нічого немає, саме вона приймає конкретні стратегічні рішення і здійснює конкретні дії. Сприяти повинні державі, але н

е держава комусь.

Одним із видів державної підтримки є консультативна підтримка. Звичайно, це позитивний момент. Але в Законі зовсім не зазначено, який же головний орган надаватиме і здійснюватиме цю консультативну підтримку, яку юридичну силу матиме цей консультативний висновок, чи ці висновки не суперечитимуть консультативним висновкам, наприклад, податкових чи митних органів. Адже дуже багато прикладів, коли підприємство з одного питання має консультативний висновок Держкомпідприємництва та ДПС України, які діаметрально протилежні. Як влаштовувати правовий кастинг?

Резюмуючи вищесказане, вважаємо, що Закон, загалом, є позитивним, однак має бути доопрацьований шляхом внесення до нього доповнень, а саме:

- визначити чіткий механізм та порядок отримання державної підтримки (фінансового характеру) з метою унеможливлення корупційних дій;

- визначити єдиний уповноважений державний орган не нижчий за статус ДПС України, який надаватиме консультативну підтримку підприємництву, а його висновки не суперечитимуть висновкам фіскальних органів;

- визначити вид та ступінь відповідальності посадових осіб органів державної влади за порушення норм цього Закону.

АТ «Адвокатська фірма «ADVICE»

Адвокат Кулаков Віталій

• Предыдущее: Отримати відсотки за договором позики тепер реально
• Следующее: Аналіз новел цивільного судочинства