Проблемні аспекти застосування ст. 212 КК України - ухилення від сплати податків

Останнім часом кількість порушених справ за фактом ухилення від сплати податків (стаття 212 КК України) стрімко зростає. Чи це наші платники податків стали частіше ухилятися від сплати податків, чи наша податкова міліція стала краще працювати? Думаю, що причин багато, але одна з основних - це суперечливість законодавчих норм.

 Візьмемо, наприклад, ситуацію, коли податкова інспекція проводить позапланову/планову перевірку, за результатами якої складає Акт і надалі виносить повідомлення-рішення. Природно, платник податків, який не згоден з висновками податкового органу, вдається до процедури адміністративного та/або судового оскарження. Відомо, що ця дія займає достатню кількість часу.

 Однак, дуже часто податковий орган (міліція), не чекаючи рішення суду, виносить постанову про порушення кримінальної справи за статтею 212 КК України і протягом короткого терміну "погрожує" передати справу до суду. Звісно, платник податків набуває статусу "залежної" особи, бо слідчий може провести виїмку, обшук на підприємстві, викликати на допит, накласти арешт на рахунки підприємства, взяти підписку про невиїзд або, як раніше, підготувати подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Навряд чи комусь сподобається перебування в такому статусі, чим і користуються наші фіскальні органи.

 Смію зауважити, що здебільшого правомірність такого порушення кримінальної справи вельми сумнівна.

 По-перше. Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 08.10.2004 р. злочин, передбачений ст. 212 КК України, є закінченим з моменту фактичного ненадходження до бюджету або державних цільових фондів грошових коштів, що повинні були бути сплачені в строки та в порядку, передбаченому чинним законодавством з питань оподаткування (тобто сум узгоджених податкових зобов'язань), а саме - з наступного дня після настання строку, до якого повинен був бути сплачений податок, збір або інший обов'язковий обов'язковий платіж, який вважається узгодженим і підлягає оплаті.

Таким чином, обов'язковою умовою для порушення кримінальної справи має бути наявність податкового боргу (недоїмки) та несплата його у встановлений строк.

 Відповідно до п. 14.1.175 ПК України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання, самостійно узгодженого платником податку або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

 Відповідно до п. 56.15 ст. 56 ПК України, скарга, подана з дотриманням строків, визначених п. 56.3 цієї статті (протягом 10 днів з дня отримання рішення), зупиняє виконання платником податку грошових зобов'язань, визначених у повідомленні-рішенні на строк з дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

 Протягом цього строку грошові зобов'язання, які оскаржуються, вважаються не узгодженими.

 Таким чином, можна дійти висновку, що якщо підприємство вчасно (протягом 10 днів) подало скаргу на дії податкового органу (повідомлення-рішення), грошове зобов'язання не вважається узгодженим до моменту ухвалення остаточного рішення. Це твердження дає право сказати, що в цьому випадку злочин, як мінімум, не може вважатися закінченим. Однак, слід зауважити, що на етапі оскарження дій податкового органу вельми сумнівним буде при кваліфікації додавання статті 15 КК України (замах на злочин).

 По-друге. Необхідною умовою для порушення кримінальної справи за ст. 212 КК України є наявність у діях особи ознак, які вказують на умисний характер дій щодо ухилення від сплати податків. Я думаю, що в такій ситуації довести умисел практично неможливо. Не виключено, що платник податків дійсно умисно здійснював свої зловмисні наміри. А якщо припустити, що платник податків реально помилився? Невже його можна вважати винуватцем особливо тяжкого злочину? Де та межа між умислом і необережністю?

 По-третє. Не зовсім зрозуміла позиція Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, який у своїй ухвалі зазначив, що за змістом п. 56.22 ПК України оскарження податкового повідомлення-рішення може бути перешкодою лише для пред'явлення обвинувачення, а не для порушення кримінальної справи.

 Якщо слідувати логіці суду касаційної інстанції, то виходить, що на підставі акта перевірки податкової можна порушувати кримінальні справи, єдине, з чим треба зачекати, так це з пред'явленням обвинувачення, оскільки це можна буде зробити після ухвалення остаточного рішення за скаргами. Але вибачте, а якщо процедура оскарження затягнеться на рік? Яким чином органам досудового слідства дотримуватися строків ведення справи? У якому статусі перебуватиме сам платник податків?

 Щоб не допускати таких порушень органи досудового слідства "намагаються" якнайбільше наповнити кримінальну справу "непотрібними" документами, які отримано під час проведення обшуків, виїмок та інших слідчих дій з подальшим переданням справи до суду. Потрібно визнати, що більше половини таких документів, яким присвоюють статус "речових доказів", часто не мають жодного відношення до справи. Такі факти дають право замислюватися про якість ведення слідства, його доцільність і відповідність Конституції та законам України.

 По-четверте. Уявімо, що підставою для порушення кримінальної справи став акт перевірки податкового органу. У рамках розслідування слідчий проводив різні слідчі дії, платника податків узято під варту, рахунки підприємства заарештовано, діяльність підприємства паралізовано. Однак, через півроку рішенням суду дії податкового органу, зокрема, щодо складання акта перевірки, а також податкове повідомлення-рішення скасовується. Що робити? Виходить, що підстав для порушення кримінальної справи не було? Хто відповідатиме за протиправні дії?

 По-п'яте. Шкода, але варто визнати, що якщо податковим органам не допомагає ст. 212 КК України, на допомогу приходять ст. ст. 190, 191, 205, 366 КК України. Досить часто податкові органи, обґрунтовуючи свою обвинувальну позицію, посилаються на те, що нібито директор підприємства підписуючи договір з іншим підприємством, не пересвідчився в достовірності наданих документів і підписів керівників.

 При цьому, податкові органи не беруть до уваги судову практику, що склалася, а також ухвалену постанову Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 р. (справа № к/9991/81953/11), в якій він зазначає, що чинне законодавство не зобов'язує та не надає юридичним особам право перевіряти відповідність законодавству і достовірність установчих документів, посвідчень своїх контрагентів за правочинами і достовірність їхніх підписів.

 Про порушення з боку податкових органів можна говорити багато, проте, це не зможе змінити практику, що склалася. Єдине, що може врятувати ситуацію і гарантувати дотримання законності в цьому питанні, - це змінити і вдосконалити дію статті 212 ПК України. Наприклад, узгодити норми цієї статті з інститутом узгодження податкових зобов'язань.

 Дуже показовим у цьому відношенні є досвід Росії, де на законодавчому рівні встановлено, що кримінальну справу можна порушити тільки після того, як податкове зобов'язання стало узгодженим, а платник податків відмовився добровільно перераховувати кошти до бюджету.

 Я, як і більшість моїх колег, переконаний, що акт податкової перевірки жодним чином не може бути приводом або підставою для порушення кримінальної справи. Факти, встановлені податковим органом під час перевірки, мають виключно економічний характер і ніяк не можуть підтверджувати умисел у здійсненні протиправних злочинних дій.

Якщо під час судового розгляду буде встановлено, що податкова інспекція діяла правомірно, платник податків зобов'язаний буде сплатити до бюджету нарахований розмір податку, зокрема зі штрафними санкціями, які часто перевищують основний борг. У цьому випадку штрафні санкції - це вже додаткове покарання для платника податків економічного характеру. Навіщо такого платника податків притягувати до відповідальності, стягуючи ще й додатковий розмір штрафу - як основний вид кримінального покарання? Це може свідчити про подвійне оподаткування та застосування штрафу.

 

АО "Адвокатська фірма "ADVICE"

Адвокат Кулаков Віталій

• Следующее: Вилучення документів або «узаконене» перевищення повноважень