Штрафні санкції в господарському процесі

 Цю статтю підготовлено з метою розкрити поняття штрафних санкцій у господарському процесі, вказати можливості та строки їх стягнення суб'єктами підприємницької діяльності (учасниками господарських правовідносин).

Відповіді на вище поставлені питання ми зможемо знайти, звернувшись до норм господарського та цивільного права, а також проаналізувавши судову практику, що склалася з цих питань.

Хочу зазначити, що стосовно визначення та видів штрафних санкцій у законодавстві України існує низка суперечностей, а саме, невідповідність положень Господарського та Цивільного Кодексів України.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських взаємовідносин зобов'язаний сплатити у випадку невиконання або неналежного виконання господарських зобов'язань.

Як вбачається з вищевикладеного, у Господарському Кодексі України зазначено три різні види штрафних санкцій: неустойка, пеня та штраф, що не відповідає нормам Цивільного Кодексу України, згідно з якими є один вид штрафних санкцій - неустойка, який підрозділяється на два підвиди - штраф та пеня. Відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України штрафом є неустойка, що нараховується у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що нараховується у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Вищевказані положення Законів України, на жаль, ще раз підтверджують недосконалість законодавчої бази нашої країни.

 Для унеможливлення невідповідностей положень договору з нормами законодавства України необхідно під час його складання та підписання уважніше підходити до визначення виду штрафних санкцій. Зазвичай, складнощів під час зазначення розміру і способів нарахування штрафу практично не виникає, оскільки законодавець чітко вказав, що останній нараховується за невиконання або неналежне виконання «негрошового» зобов'язання, водночас, не обмежив у виборі способу нарахування (у відсотковому співвідношенні за кожний день прострочення виконання робіт/надання послуг або ж у твердій грошовій сумі). Що стосується пені, у цьому випадку ситуація складніша. З визначенням начебто все зрозуміло - нараховується за невиконання саме «грошового» зобов'язання, а ось правильність зазначення способу нарахування та розміру останньої заслуговує на особливу увагу. Згідно зі статтею 549 Цивільного Кодексу України та пунктом 6 статті 236 Господарського Кодексу України, більш правильним буде зазначати нарахування пені у відсотках, відштовхуючись від облікової ставки Національного Банку України, а саме, відповідно до положень Закону України від 22 листопада 1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», у розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ. 

Відповідно до вищевикладеного виникає питання, а чи можливо в судовому порядку стягнути штрафні санкції за порушення «грошового» зобов'язання в розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ?

Хочу звернути Вашу увагу на статтю 6 Цивільного Кодексу України, яка визначає свободу договору (сторони в договорі мають право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої взаємовідносини на власний розсуд). Інакше кажучи, положення цієї статті дають право сторонам зазначити в договорі інший розмір штрафних санкцій за порушення «грошового» зобов'язання, ніж подвійна облікова ставка НБУ.

Щодо судової практики стосовно стягнення штрафних санкцій (пені) за порушення грошових зобов'язань, то тут існують різні Рішення, якими як задовольняють позовні вимоги за штрафними санкціями, які перевищують розмір подвійної облікової ставки НБУ, так і Рішення, якими частково задовольняють позовні вимоги, а саме розмір штрафних санкцій (пені), які не перевищують розмір вищевказаної облікової ставки НБУ.

 Хочу зауважити, що відносно зменшення розміру штрафних санкцій суд має право застосувати не лише положення вищезгаданого Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також положення статті 233 Господарського Кодексу України. Відповідно до вищевказаної норми Закону суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу), якщо їх розмір надмірно великий порівняно з розміром понесених збитків кредитора.

Розглядаючи строки стягнення штрафних санкцій звернемося до норм Цивільного права, які встановлюють скорочений строк позовної давності, а саме, не більше одного року з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права, а за зобов'язаннями з певним терміном виконання з моменту закінчення цього строку (ст. 258 Цивільного Кодексу). Незважаючи на те, що строк позовної давності встановлено у розмірі одного року, нараховувати штрафні санкції кредитор має право лише за шість місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено у договорі (п. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України). Не слід також забувати, що строк позовної давності суд має право застосувати лише за наявності заяви сторони про її застосування.

Підсумовуючи вищевикладене можна зробити висновок, що для стягнення штрафних санкцій, у разі порушення боржником виконання своїх зобов'язань, насамперед необхідно правильно визначити вид цих санкцій (неустойка, пеня, штраф), врахувати термін позовної давності і граничний термін їх нарахування.

• Предыдущее: Один із актуальних способів «боротьби» з платником податку або як змушують платити до бюджету