Проблема повернення грошових коштів громадянам в умовах банкрутства банку

Усім відомо, що світова фінансово-економічна криза, здебільшого, негативно позначилася на кожній людині. Хтось втратив підприємство, хтось залишився без зарплати, когось звільнили, комусь зменшили заробітну плату тощо. Маючи таку негативну картину багато наших співгромадян (і пенсіонери, зокрема) вирішили звернутися до банків за тим, щоб скористатися своїми депозитними коштами, а тут відмова.

Дійсно, у багатьох банках було запроваджено тимчасову адміністрацію, внаслідок чого було накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів (власників депозитів). На щастя частина таких банків "вижила", а значна частина - ліквідована. Ось про проблему повернення грошових коштів у формі депозитів з ліквідованого банку і піде мова в цій статті, а саме - про черговість задоволення таких вимог.

 По-перше. Цікавим у нашому законодавчому полі є те, що, наприклад, у профільному законі про банки і банківську діяльність вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб віднесено до вимог третьої черги, а загальним законом про банкрутство ("Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") - до першої.

 По-друге. Джерелом формування ФГВФО є початкові, регулярні та спеціальні внески банків (стаття 21). Раніше чинний закон про систему оподаткування (втратив чинність з 01.01.2011 р.) декларував, що такий збір входить до системи оподаткування, тоді як чинний сьогодні Податковий кодекс цього прямо не встановлює. У зв'язку з цим можна дійти висновку, що якщо раніше зазначений збір кваліфікували як частину податкової системи і включали відповідно до черги з рештою платежів (податкових зобов'язань), то тепер збір має сплачуватися в межах третьої черги разом із сукупними вимогами ФГВФО.

 По-третє. У спеціальному законі про банки і банківську діяльність визначено, що в третю чергу мають задовольнятися вимоги ФГВФО, тоді як вимоги фізичних осіб за грошовими вкладами, що не покриті ФГВФО (більше ніж 120 тис. грн.), мають задовольнятися в четверту чергу.

 Така ситуація на сьогодні є не зовсім зрозумілою, такою, що не спрямована на повний захист прав вкладників. За своєю природою ФГВФО є свого роду страховою організацією, на яку перекладаються ризики неплатоспроможності банків за вимогами фізичних осіб з фіксованим розміром "платежу".

Оскільки саме держава стала ініціатором створення ФГВФО, переклала відповідні ризики на цей Фонд, абсолютно не логічним є те, що йому надається перевага в задоволенні вимог перед фізичними особами, які такі ризики нести взагалі не повинні. Маючи таку картину на законодавчому рівні вкладник фактично позбавлений можливості отримати в банку-банкруті залишок суми, не покритої ФГВФО. Наслідком цього може бути те, що в наших вкладників формуватиметься стійке небажання вносити як вклади в банки суми, що перевищують 120 тис. гривень (ліміт покриття з ФГВФО).

 Резюмуючи вищесказане можна сказати, що проблеми в черговості задоволення вимог кредиторів-вкладників, взаємовідносини з ФГВФО очевидні. Тому, маючи невеликий досвід з подолання наслідків нестабільної фінансово-економічної ситуації потрібно виправляти на державному рівні вади наших законодавчих актів з метою забезпечення соціальної дії права в нашому демократичному суспільстві.

 

Адвокат Кулаков Віталій

АО "Адвокатська фірма "ADVICE"

• Следующее: Банкрутство: Вимушений захід або спосіб уникнути зобов'язань