Звяжіться з нами
044 209 23 52
067 233 50 58
Звяжіться з нами
044 209 23 52
067 233 50 58
Для багатьох наших співгромадян термін «банкрутство» асоціюється з чимось незвичним, новим і таким, чого треба побоюватись. Хтось із громадян України потрапив під скорочення у зв'язку з ліквідацією підприємства, хтось аналізує наслідки економічної кризи, хтось стежить за подіями у Греції та можливими втратами цієї багатої країни. Все це так чи інакше формує в цілому негативне ставлення громадськості до такого явища, як банкрутство.
У нашій країні процедура банкрутства регулюється спеціальним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". З назви даного нормативного акту випливає, що першим і основним, на мою думку, має бути саме відновлення платоспроможності боржника (якщо є ознаки можливого банкрутства), а потім, якщо іншого варіанту немає, його ліквідація. У зв'язку з цим законом передбачено і процедуру санації, і мораторій задоволення вимог кредиторів, і запровадження керівного органу – арбітражного управляючого, тобто все можливе для того, щоб «врятувати» підприємство та відновити його належну діяльність.
На превеликий жаль, останнім часом як такого бажання відновити платоспроможність боржника ні в кого не виникає. Дуже багато керівників та засновників свідомо використовують процедуру банкрутства, щоб фактично ухилитися від виконання своїх зобов'язань. Інші взагалі «кидають» підприємство, змінюють засновників на «невідомих» осіб і таким чином вирішують свої «фінансові» проблеми. Погоджуся, звичайно, що вони роблять це цілком законно, оскільки їхні дії не є здебільшого протиправними.
Однак не погоджуся лише з одним: поки ми не припинимо «зловживання» процедурою банкрутства, ми не зможемо стати високорозвиненою та економічно стабільною країною, завжди матимемо проблемних боржників як з боку держави, так і з боку комерційних структур.
Адже погодьтеся, коли на практиці у підприємства виникають проблеми, здебільшого засновники хочуть не вирішити проблему, а позбутися її. Так знаходяться треті особи, які бажають придбати таке підприємство. Після оформлення документів та зміни засновників проблему вирішено або дане підприємство входить у процедуру банкрутства і в подальшому ліквідується. Старі засновники організовують нове підприємство і знову працюють за такою самою схемою.
Зрозуміти цих людей можна, проте як бути з сумлінними підприємствами, які, крім боргів від таких «бізнесменів», нічого не мають. Наразі ми маємо фактичну ситуацію, коли «несумлінних» підприємців закон захищає, не застосовує до них практично ніяких санкцій за антиекономічні діяння, а сумлінних підприємців немає. Законодавець обмежився лише тим, що якщо затверджується ліквідаційний баланс, вважається, що вимоги кредиторів погашені. Все це добре, а де взяти гроші на погашення боргів, хто за це відповідатиме в натурі. Маю визнати, що від таких «несумлінних» підприємців страждають не лише комерційні структури, а й держава, оскільки останні навряд чи отримують гроші до бюджету як обов'язкові платежі, внески на обов'язкове пенсійне страхування тощо.
Одним словом, із такими підприємцями необхідно боротися, щоб скоротити кількість зловживань процедурою банкрутства. Адже банкрутство – це крайній захід, до якого вдається підприємство з огляду на свою неплатоспроможність. А у нас зараз усі газети «Урядовий кур'єр» та «Голос України» заповнені оголошеннями про банкрутство підприємств.
У цій статті я не хотів би образити тих свідомих підприємців, які справді постраждали від наслідків фінансово-економічної кризи та змушені визнавати себе банкрутами. Я хотів би приділити увагу тим підприємцям, яких «банкрутять» за ст. 52 Закону України «Про поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», як відсутні за місцезнаходженням. Це саме ті підприємці, котрі «кинули» свої дітища і вирішили займатися новою справою, а фінансові питання їх не цікавлять.
Вважаю, що необхідно вносити обмежувальні санкції до таких підприємців – засновників та директорів. Наприклад, якщо підприємство «кинуто», по ньому не проводиться жодних відновлювальних заходів з метою відновлення платоспроможності, до таких саме засновників та директорів повинні застосовуватися санкції у вигляді позбавлення права засновувати господарські товариства та очолювати комерційні та некомерційні товариства протягом 2-3 років .
Згоден, що це не вирішить повною мірою тих проблем, які є, але, принаймні, зменшить «несумлінне» підприємництво та подальше банкрутство.
Резюме: бізнесом мають займатися відповідальні люди, які мають відповідати за свою професійну діяльність. Якщо такої відповідальності немає, тоді цим займатися взагалі не варто.
АО Адвокатська фірма «ADVICE»
Адвокат Віталій Кулаков
Звяжіться з нами
044 209 23 52